Встановлення аераційної системи на дамбі – наступний крок до порятунку Тернопільського ставу

11.06.2021 18:45
Встановлення аераційної системи на дамбі – наступний крок до порятунку Тернопільського ставу

Головна перлина Файного міста – Тернопільський став вже давно став головною окрасою Тернополя. Він є улюбленим місцем зустрічей тернополян та найбільшою принадою для туристів. Проте, цвітіння синьо-зелених водоростей у розпал літа вже не перший рік спричиняє неприємний запах та псує вид водойми.

Дехто навіть окреслив песимістичний прогноз, що років за 10-15 років став, який завжди був окрасою міста, може стати болотом, або “великою помийною ямою”.

Що ж коїться з перлиною та окрасою нашого міста нам розповів еколог, ініціатор створення Програми розвитку Тернопільського водосховища Леонід Бицюра.

Тернопільський став – перлина міста

Майже п‘ятсот років став формує образ Тернополя, давав можливість заробітку та промислу містянам.

Після війни, у 1956 році розпочалася реконструкція озера. Збудували дамбу, збільшили озеро. Раніше біля озера було дуже багато пляжів, у 60-хх роках цю територію перетворили у набережну. Біля замку, район називався Підзамче, там зосереджувалися різні ремісничі майстерні. Після війни це місце перебудували,розширили озеро, а землю звідти перекинули у Топільче та Білу.

Невеликий за розмірами – 300 га, він однак не раз ставав ареною важливих спортивних змагань, як це було, наприклад, в 1987 році, коли саме тут відбувся перший в колишньому СРСР Чемпіонат світу з водномоторного спорту.

У 2011 році пан Леонід вивчив досвід Познані, а згодом Ольштину. Ці польські міста дали приклади ефективних практик дбайливого використання водойм. Перший – в спортивно-рекреаційному та туристичному, інший – в природоохоронному.

Польсько-український діалог спричинив до появи у 2014 році Програми розвитку водних видів спорту в Тернопільській області, яка передбачала будівництво Водної арени, а у 2016 році – Програми розвитку Тернопільського водосховища. Спільними зусиллями науковців, практиків, управлінців вдалося сформувати алгоритм порятунку ставу.

Основна проблема – забруднення?

«Впродовж своєї історії водосховище зазнавало змін, набувало «гідротехнічних м’язів», але в цей час і безжально забруднювалося. Водойма стала ниркою Тернополя, і не тільки, а й довколишніх сіл», – контатує Леонід Бицюра.

Проте, каже, ключовою проблемою екосистеми є недостатнє перемішування води. Вода разом із шкідливими сполуками потрапляє у став. Там, через погану циркуляцію, все це застоюється у прибережній зоні  біля Надставної церкви. Ці відклади нікуди не діваються, а залишаються.

За словами Бицюри, нинішній стан ставу є результатом того, що близько 50 років ним взагалі ніхто не займався.

«Це нирка Тернополя, в яку активно зливають продукти життєдіяльності. І зараз йде накопичення аміачних сполук, фосфатів. На це накладається недостатня проточність.  Для водоростей це сприятливе середовище, – каже еколог. – Головне завдання – це збільшити проточність озера. Основне русло ставу йде попри парк “Загребелля”, відповідно в зоні Надставної церкви циркуляція води практично не відбувається і тут найбільш яскраво виражені процеси цвітіння». 

Пан Леонід вважає, що аераційним фонтанам, які спільно з керівником Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області Тарасом Капустою встановили на набережній,  вдалося частково вирішити проблеми ставу завдяки пожвавленню водообміну та насичення води киснем.

«Якби їх там не було, ми мали б ще більші проблеми, – переконує еколог. – Ми спілкувалися з фахівцями, і вони кажуть, що вже в річках та озерах є інший вид такої водорості, яка утворює такий шар, що навіть човен не може пройти. Якби у нас не було аераційної системи, ми мали б дуже погану ситуацію».

А наступним кроком, каже еколог, має бути встановлення аераційної системи на дамбі водосховища.

Став забруднюють навколишні села

Аерація води допомагає лише частково, погоджується Леонід Бицюра. Бо проблема забруднення ставу комплексна і потребує вирішення багатьох питань. Зокрема, значну проблему становить забруднення води фекаліями. Це неканалізовані Кутківці і Пронятин, села вверх по течії, починаючи від Залізців, продовжуючи Івачевом, Ігровицею, Біла, Глибочок.

«У приватних секторах – неякісні септики, – стверджує Леонід Бицюра. – Все звідти переноситься у Тернопільський став. Також забруднення йдуть зі сторони комбайнового заводу. Є потрапляння у став нафтопродуктів, хімічно-побутових засобів, отрутохімікатів з полів. Засміченість прибережних смуг річки Серет, озер». 

Пан Леонід додає, що мав минути певний час, перш ніж у влади міста з’явилося усвідомлення того, що треба розглядати очищення не лише Тернопільського ставу, а й річки Серет та її приток.

«Я виходив на моторному човні на став. Дивився всі ділянки, де утворилися плями, де була характерна смуга забруднення, – каже Бицюра. – Ми замовили дослідження води та мулу. Відібрали взірці по Центру ставу, в районі Надставної церкви, в районі шлюзів, комбайнового заводу, в районі гребного каналу. Аналіз показав характер забруднення. Одна справа фекалії, а інше, якщо йде забруднення промисловими викидами. Треба буде шукати винуватців, які це роблять. Перевищення важких металів не виявлено.».

Що вже зроблено

Завдяки співпраці з Тарасом Капустою, нам вдалося провести повну діагностику водойми, створено батиметричну карту, проведено дослідження взірців мулових відкладень та води, спроектовано та облаштовано аераційні берегові фонтани, дощовий колектор у прибережному парку імені Тараса Шевченка, проведено очистку дна у двох найбільш проблемних ділянках, застосованобіологічну очистку.

Також минулого року, спільно з ГО «Скеля», з метою зaпобігaння несaнкціоновaного скиду відходів  у Тернопільський стaв, водолaзи здійснили тaмпонувaння двох труб, що ведуть вбік одного з підприємств, розтaшовaних нa прибережній зоні.

Також  вперше в Україні, реалізовували Програму порятунку Тернопільського ставу. Внаслідок консультацій з екологами вдалось застосувати передову біологічну технологію, яка позитивно вплинула на стан водойми.

«До аналізу води в озері  залучили Дністровське басейнове управління водних ресурсів, що в Івано-Франківську. При дослідженні донних відкладів та поверхневих вод важких металів не виявили, але є фосфати та аміачні сполуки. Аміачні сполуки утворюються в результаті людської життєдіяльності, а фосфати, які не розкладаються, потрапляють через мийні засоби», – констатує еколог.

Наступні кроки до порятунку водойми

У планах – монтаж придонного спуску поряд з Надставною церквою (за прикладом Ольштину), модернізація шлюзів та облаштування найдовшого в Україні берегового фонтану на тернопільській дамбі.

«Звичайно, на фоні кліматичних змін, загального зменшення водності, зміни інтенсивності опадів та погіршення складу стоків, найважливішими стають питання модернізації ливневої каналізації, аудит та ремонт водопровідних мереж, чіткий моніторинг неканалізованих сусідніх сіл, контроль використання добрив на прилеглих сільськогосподарських угіддях, екологічна взаємодія з суміжними громадами», – зауважив пан Леонід.

Всі ці завдання, каже Леонід Бицюра,  неможливо виконати без правильної комунікації, координованої роботи екологів та місцевого самоврядування, проведення просвітницько-розяснювальної роботи серед населення, залучення громадськості.

Зараз у Тернополі постійний моніторинг стану озера здійснюють на базі педагогічного та медичного університету. Питаннями екології займаються громадські організації «Екоальянс», «Скеля», «Галицька екологічна асамблея».

 

 

Погода
Останні новини