Ініціатор співпраці Тернополя і Замостя Леонід Бицюра: “Відносини Польщі та України потребують негайних переговорів”

14.03.2021 14:05
Ініціатор співпраці Тернополя і Замостя Леонід Бицюра: “Відносини Польщі та України потребують негайних переговорів”

10 березня національні та місцеві ЗМІ облетіла новина про розірвання партнерських стосунків із Тернополем за ініціативи міського голови польського Замостя Анджея Внука.

Формальним приводом для цього стало присвоєння тернопільському стадіону імені Романа Шухевича, головнокомандуючого УПА.

Напередодні посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький також в знак протесту відмовився від запланованого раніше візиту в Тернопіль.

Свою категоричну незгоду також висловив 9 березня посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон.

8 березня 2021 року депутат польського Парламенту Крістіан Камінський звернувся до мерів п’яти польських міст щодо ініціювання розірвання співробітництва з Тернополем, а вже за два дні на своїй сторінці у ФБ тріумфував після рішення Замостя.

Згодом мережею пройшла інформація щодо можливого внесення стадіону Тернополя до чорного списку УЄФА, що унеможливить проведення будь-яких суттєвих турнірів або чемпіонатів на ньому. З’являються тривожні новини щодо можливості позбавлення України безвізового статусу.

Ініціатор спільного українсько-польського проєкту, ексзаступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра,  через скандал якого із присвоєнням стадіону у Тернополі імені Романа Шухевича згортають у Польщі, одразу висловив власну позицію щодо негайної потреби ініціювання переговорів з польськими партнерами та МЗС України.

«Мені, як управлінцю, що впродовж 15 років розвивав міжнародну співпрацю Тернополя, а певний час і Тернопільської області, довелося розбудовувати мережу партнерства та взаємодії нашого регіону з десятками міст різних країн.

Мережа партнерських міст мала на меті економічну та гуманітарну співпрацю. Чимало проектів, реалізованих в області, впроваджено саме за досвідом польських Варшави, Ельблонга, Хожува, Любліну, Ниси, Тарнува. Це і об’єкти благоустрою, паркове господарство, бібліотеки, школи, соціальні програми, комунальне господарство, інфраструктурні проекти, громадські простори, освітлення, фонтани, диспетчеризація вуличного руху, муніципальна система безпекового відеоспостереження, безготівковий розрахунок в громадському транспорті, діжіталізація міських процесів.

Взаємодія міст, за моїм переконанням, це не просто обмін інформацією, а й значна економія часу на впровадження перевірених на практиці ідей та проектів.

Разом з польськими партнерами ми переживали різні події, відчували підтримку в період Революції Гідності та початку військових дій на сході нашої держави, партнерські міста Європи приймали сім’ї наших військових для реабілітації», – йдеться у повідомленні.

Також пан Леонід зазначив, що спільно з польськими партнерами було започатковано чимало спільних проектів, а впланах  було – посилення взаємодії в рамках оновленої Програми Транскордонної співпраці ЄС.

«Традиційними були відвідини Перемишля до українського військового цвинтаря у селі Пикуличі, де у 1918–1921 роках розташовувався табір для військовополонених Української Галицької армії (УГА), вояків армії Української Народної Республіки (УНР).

Досить тепло до нас ставився депутат Європарламенту від Польщі Павел Коваль, голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінський.

Задля справедливості треба згадати, що така співпраця була напрацюванням виключно завдяки муніципальним ініціативам та особистим контактам, без жодного втручання відповідних органів, які традиційно відмежовувалися від таких подій.

Інколи це ставало проблемою, як наприклад із перевезенням загиблого українця із одного з польських воєводств, коли офіційні структури не могли справитися із процедурами передачі тіла», – продовжив ексзаступник очільника Тернополя.

Зокрема він звернув увагу й на відсутність будь-якого сприянню розвитку українських товариств у польських містах. Все зводилося до формальностей та офіціозу. Жодних українських курсів, бібліотек чи проектів. Навіть у великих містах Польщі, де живуть, працюють та навчаються десятки тисяч наших земляків, відсутні організовані спільноти української діаспори. Звичайно, така бездіяльність на руку місцевій владі, оскільки прискорює процес асиміляції та деідентифікації украінців в Польщі.

«В умовах демографічної кризи, масового виїзду за кордон в більш благополучні країни ЄС, поляки змушені залучати українські робочі руки. Декілька років тому мери півночі Польщі масово зверталися у свій МЗС з вимогою спростити в’їзд українців до країни. Не було кому працювати…

Рік тому Рада Європи оприлюднила доповідь про суттєве збільшення кількості конфліктів та інцидентів щодо українців в Польщі на грунті ненависті. Польські соціальні мережі зараз рясніють злісними коментарями та погрозами. Це також характеризує діяльність служб в Польщі.

Їх теперішня вичікувальна позиція – традиційна слабкість, тому діяти потрібно українським містам, – каже пан Леонід. – Епізод з Тернополем це продовження довготривалої кампанії з дискредитації України, що є абсолютно неприпустимою на фоні ускладнення внутрішньої політичної ситуації в країні та наближення періоду традиційного загострення військових дій на сході».

Ініціатор спільного українсько-польського проєкту  переконаний, мета ворожої кампанії – повернення до дії кліше російської пропаганди про «нацистську природу» Української держави задля послаблення іміджу нашої країни в світі, деморалізації наших партнерів, зокрема ЄС, Великобританії, США, вразливих до питань нациської колаборації. Жорсткий формат гібридної війни…  Підігрування польської колони небезпечне для вибудуваної впродовж десятиліть виключно завдяки «народній дипломатії» взаємодії українських та польських спільнот. Провокування керівництва польських міст-партнерів Тернополя політиками сусідньої країни ставить їх в доволі складну ситуацію, ускладнює суспільно-політичну обстановку на їх території, робить їх заручниками політичних ігрищ. Їм необхідна підтримка колег з України.

«На моє переконання, українським містам доведеться негайно розпочати перемовини зі своїми партнерами з Польщі. Необхідно узгодити спільні публічні позиції з питань взаємодії, відмежуватися від деструктивної складової. Історичні інтерпретації – виключно справа істориків міждержавної україно-польської двосторонньої робочої групи з вирішення історичних питань.

Звичайно, хотілося б бачити більш активну міжнародну позицію. Зрозумійте, вам перечекати не вдасться….

Абсолютно очевидно, що дана ситуація ретельно спланована та реалізовується з далекоглядними цілями. Сподіваюся, що ми це випробування подолаємо, і воно стане не просто перевіркою боєздатності системи національної безпеки України, а й активізує міжнародну діяльність нашої держави у майбутньому», – константував Леонід Бицюра.

Між тим, україно-польське напруження зростає. 10 березня Посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький фактично звинуватив у брехні Генерального консула України в Любліні Василя Павлюка щодо інформації про реагування на трагедію, що сталася в ніч з 5 на 6 березня внаслідок ДТП рейсового автобусу міжнародного сполучення «Познань-Херсон», у якій загинуло п’ятеро осіб та госпіталізовано 39.

До слова, у 2021 році за кошти Євросоюзу у рамках Транскордонного співробітництва планувалось здійснити українсько-польський проєкт «Спільна історія двох міст – Тернопіль і Замостя», мета якого – промоція та збереження об’єктів історичної та культурної спадщини цих міст.

 

 

Останні новини