«Кіноіндустрія показала, що у Тернополі можна започаткувати будь-яку галузь «з нуля», – голова Асоціації кінокомісій України Леонід Бицюра

16.06.2021 20:33
«Кіноіндустрія показала, що у Тернополі можна започаткувати будь-яку галузь «з нуля», – голова Асоціації кінокомісій України Леонід Бицюра

Українське кіно активно відроджується, і нині назріла нагальна потреба формування інфраструктури кіновиробництва, чому, власне, сприяє діяльність фільмкомісій, які об’єднала Асоціація кінокомісій України під керівництвом засновника Тернопільської кінокомісії, кіноакадеміка Леоніда Бицюри.

Аби дізнатися що об’єднує Тернопіль з кіноіндустрією, що означає поняття «фільмкомісія» та чи має наше місто шанси вирватися в лідери українських міст по виробництву кінострічок, ми поспілкувалися безпосередньо з фундатором цієї індустрії в області Леонідом Бицюрою.

Кіно, як засіб національної оборони

Тема кіно, розповідає голова Асоціації кінокомісій, його зацікавила після початку російсько-української війни.

«З початком російської агресії, я з однодумцями зайнявся створенням системи протидії ворожій пропаганді та дезінформації. На той час такий блок був відсутній на рівні національної безпеки. З часом ми розгорнули роботу з  розвитку медіаграмотності, критичного мислення, поширення навиків роботи з інформацією, популяризації «інформаційної гігієни» точніше кажучи. Саме в той час я познайомився з кінокритиком, керівником Національної спілки кінематографів України Сергієм Тримбачем та Оксаною Волошенюк – мистецтвознавинею,представницею Академії української преси. Саме вони поєднали мене з кіновиробниками, продюсерами, режисерами, акторами».

Фактично розвиток кіно в Тернополі – це була відповідь на гібридну війну зі сторони Росії, зазначив пан Леонід. – «Ми хотіли засобами кіно представити світогляд українця, героїку України і дати певні месенджі в суспільство, підняти національний дух».

Перші кроки кіноіндустрії в Тернополі

Довгий час Тернопільщині нічим було похизуватися. Вирішальним та вже незворотнім стало проведення у 2016-му році першого Всеукраїнського Форуму «Кінохвиля», який став справжньою дивиною не лише для тернополян, а й для всієї України. Адже його формат був доволі незвичним.

«Його формат був обраний дуже невипадково. На ту пору в Україні існувало чимало фестивалів, яким на той час було вже більше 10-ти років. Але фестиваль передбачає виключно показ фільмів та їх обговорення. Форум «Кінохвиля» задумувався мною, як формат переговорів різних учасників кінопроцесу – тобто майданчик, на якому зустрічаються режисери з продюсерами, кінокритиками, сценаристи з режисерами, кастинг-директори з потенційними акторами і, безумовно, бізнес та влада, які б мали підтримати кінопроцеси», – констатує кіноакадемік.

Під час першої  «Кінохвилі» покази у Тернополі тривали більше тижня. Тоді показали всю ретроспективу українського кіно. На великих екранах крутили  фільми, яким майже 100 років. Були фільми ще від Олександра Довженка, який був на початку 20-го ст. одним з найвідоміших кінорежисерів не просто України, Радянського Союзу, але й цілого світу. За словами Леоніда Бицюри, в ті часи українське кіно розвивалося в одному темпі з Францією. Це були дві передові країни по розвитку кіно в світі.

«Безумовно осердям кіно процесів в Україні були Одеса і Київ. І до зародження Голівуду Україна мала лідируючі позиції. Потім, коли Україна ввійшла до складу Радянського Союзу і відбулось підпорядкування українського кіно радянському, українці спостерігалися на другорядних ролях, на масових сценах. А Голівуд, до речі, творили дві нації – українці та євреї. Це ми чітко демонструємо у документальному проекті «З України до Голівуду»», – додає голова Асоціації кіно комісій України.

Багатослівним є і той факт, що у 2019-му році форум у Тернополі відвідав оскароносець Євген Мамут, який отримав навищу кінонагороду «Оскар» за спецефекти у всім відомому фільмі «Хижак» режисера Шейна Блека.

Також «Кінохвиля» не раз ставала майданчиком для дуже іноді конфліктних діалогів. Мова йде про діалог з гільдією кінопродюсерів та Союзу кінотеатрів України. Це виявило сильну сторону Тернополя. Діалогів таких, які відбуваються на «Кінохвилі», каже пан Леонід, у Києві побудувати неможливо.

Створення кіно у Тернополі

Тернопіль оперативно долучився до кінопроцесів, як власних, так і загальноукраїнських. І вже має у власному доробку чимало короткометражних та повнометражних стрічок різних жанрів.

«Важливо було не просто стати майданчиком для діалогу між кіномитцями і кінофункціонерами, але й створювати власне кіно. І я пишаюся тим, що ми почали це робити, – каже пан Леонід. – Ми долучилися не тільки до аматорських, але й до 5-ти великих повнометражних проектів. Зокрема, до чотирьох  ігрових художніх фільмів і одного документального фільму.

Першими в області розпочали зйомки короткометражних фільмів із творчим об’єднанням «Сучасне українське кіно», а першим повнометражним фільмом став «Червоний. Без лінії фронту» за творами Андрія Кокотюхи. Його  знімали на локаціях Кременця та Бережан. В зйомках приймали участь мешканці тих міст, багато тернополян, а Тернопільська кінокомісія забезпечувала технічний, організаційний, фінансовий супровід. Згодом, розпочалися проекти з легендарною Одеською кіностудією імені Олександа Довженка та кампанією «Фреш-продакшн».

Перша в Україні кінокомісія

Досвід запозичали в італійських колег, зокрема Фабіо Канепи, які радо поділилися напрацюваннями, розповіли про діючі механізми співпраці фільмкомісій та владних структур.

Після спілкування з італійською Асоціацією фільм комісій, каже Леонід Бицюра, виникла ідея створити свою кінокомісію. І, власне, у 2018-му році було створено громадську організацію «Тернопільська кінокомісія», яка стала першою в Україні.

«Буквально ще 5 років тому я й уявити не міг, що наші кіноініціативи будуть мати загальнодержавний розвиток, і Тернопіль з глибинки буде перетворюватись на повноцінний суб’єкт кіноіндустрії», – зауважив пан Леонід.

А два роки тому в Україні створили Асоціацію кіно комісій України, яку очолив вже в якості кіноакадеміка Української Кіноакадемії  Леонід Бицюра.

«Варто зазначити, що Італія дуже непросто проходила процес створення Асоціації фільмкомісій – на це їм знадобилося 12 років. А наша Асоціація кінокомісій, яка була створена два роки тому, вже обєднала Україну від Ужгорода до Маріуполя», – констатує голова Асоціації.

Згодом вдалося й врегулювати діяльність структури на законодавчому рівні.

«Ми долучилися до створення законодавства, яке регулює діяльність фільмкомісій та описує інституції, які мали би супроводжувати кінопроцеси, – зауважив кіноакадемік. – Згодом було прийнято зміни в два базових закони – закон про кінематографію та закон про державну підтримку кінематографії, де було прописано таку інституцію, як кінокомісія. Під нашим впливом, згодом, в цей закон було внесено зміни, які збільшили можливості регіональних кінокомісій».

Креативна індустрія та нові робочі місця

Кіногалузь, вважає кіноакадемік, – це ціла екосистема, в якій має бути представлено різноманітні елементи, зокрема і кіно-театральні установи.

За його словами, дуже важливо, що в цьому процесі є багато ентузіастів, волонтерів. Оскільки ця діяльність базується переважно на громадських ініціативах.

«Загалом в Україні є лише 500 кінозалів. Це надто мало для такої великої країн, і є серйозним гальмом для поширення кінокультури. До нашого сорому, був період, коли в області не функціонував жоден. Але, тим не менше, вдалося відновити діяльність  місцевого кінотеатру. Спільними зусиллями ми знайшли інвестора, без залучення бюджетних коштів зробили реконструкцію, модернізували звукове, світлове, проекторне обладнання. І Тепер наш кінотеатр – з найсучасним обладнанням в Західній Україні», – додає Леонід Бицюра.

Майданчик для проведення кіно подій – це добре. Але, каже голова Асоціації кінокомісій, важливо, щоб у Тернпоолі також розвивалося кіновиробництво.

«Я дуже радий тому, що є три кіно-медіа школи, які вже мають свої продукти. Дуже важливо, що наші актори почали приймати участь у зйомках у великих проектах всеукраїнського рівня. Найбільш продуктивними двома акторами є Ігор Мосійчук та Вячеслав Хімяк. Останній прийняв участь в зйомках фільму «Джура Королевич».

Медіа-кіно школи добре проводять профорієнтацію дітей і підлітків, які щиро зацікавлені професією та можуть обрати її, як майбутній фах.

Вже чимало тернопільських абітурієнтів обрали навчальні заклади кінопрофесій. Але що цікаво – вже і дорослі тернополяни обирають для себе кінопрофесії. Є люди, які і в зрілому віці йдуть навчатися на продюсера чи режисера.

«Створено багато аматорських стрічок, яким я допомагаю і бачу, що вони розвиваються. Кожного разу ця кількість переходить в якість. Це стає стартом до великих, повнометражних проектів. Загалом в Тернополі є 5 осередків кіновиробництва. Зараз вони безумовно на стадії розвитку. Але я мрію про час, коли Тернопіль матиме власні самостійні проекти», – поділився пан Леонід.

Також важливим аспектом системи є акторська та технічна бази. Через тернопільські кастинги пройшли більше двох тисяч людей. 25 з яких, прийняли участь у зйомках, а деякі актори грали й головні ролі.

«За рахунок нашої динаміки інтенсивності, Тернопіль випадково стає столицею розвитку кіно комісій України. Чому випадково? Скажу так, є міста з більшою кіноісторією – це Одеса, Львів, Київ, Харків. Це міста, в яких зйомки відбуваються продовж десятиліть. Але завдяки тому, що ми за кілька років створили всі інституції кінокомісії, ми змогли ввійти в процес»

На знімальному майданчику іноді може бути залучено коло сотні людей. В тому числі 20-30 працівників знімальної групи. Тому, каже кіноакадемік, головною задачею було спочатку підготувати асистентів режисера, помічника оператора, а вже потім дати самостійних кінопрофесіоналів.

«Я дуже радий тому, що у Тернополі створюються короткометражні і повнометражні фільми, які вже виборюють призові місця на кінофестивалях», – констатує. – Також хочу подякувати всім молодим режисерам за їх невпинну працю над фільмами. Особлива подяка Максу Мельнику за мою можливість стати продюсером першого фільму».

Зокрема, пан Леонід вже став продюсером фільмів «Червоний. Без лінії фронту», «Спрага неба», «Казка», «Течія», «Пакєт», TERRA («Поза зоною»), «Прапори».

Можливості для Тернопільщини

Кіно – це той вид мистецтва, що може закрутити довкола себе галузі будівництва, енергетики, готельно-ресторанного бізнесу, транспорту, рентал-компаній, швейних виробництв й інші. І європейський досвід довів це. До того ж Тернопільщина багата талантами. У нас відбуваються кількатисячні кастинги — і люди без акторської освіти отримують ролі.

Практика показує, що кожна гривня, вкладена в кіно, продукує в п’ять разів більше в регіональній економіці. До слова, середній бюджет повнометражного фільму – 50 млн. грн., для Тернопільщини це космічні суми можливих інвестицій. Креативна індустрія, на сьогодні, це одна з небагатьох можливостей для нашої депресивної області. Чому депресивної? Та тому, що третина робочих місць на Тернопіллі – це бюджетники, в структурі економіки переважає сектор торгівлі та послуг, а більшість місцевих виробництв дихають на ладан…

Леонід Бицюра в своєму арсеналі вже має чимало ідей сприятливих, як для розвитку кіноіндустрії, так і економічно привабливих для регіону.

«Я би хотів, щоб Тернопіль долучився до програми місцевого пітчингу, сприяння кінематографії, залучення іноземних виробників. Обласна рада, нажаль, два роки не здатна прийняти потрібних для пітчингу рішень. Перспективним я бачу також створення бази для виробництва серіалів – дуже добра тема і, я гадаю, це чудова можливість для Тернополя, – зауважує кіноакадемік. – Серіал є набагато швидшим процесом і він може бути більш динамічним, дати більше активності,за невеликих вкладень, потрібна лише невелика підтримка зі сторони влади та бізнесу».

Також він переконаний, що приклад розвитку кіноіндустрії на Тернопільщині є показовим. Адже він демонструє, що в Тернополі можливо започаткувати підприємства будь-якої галузі «з нуля»: «Ми на ділі підтвердили, що при бажанні, Тернопіль здатний модернізувати свою деградовану економіку, започатковувати хоч кіноматографічну, хоч космічну галузь. Все залежить від волі…».

Останні новини