4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Особистості
Особистості

Особистості (47)

Далеко не усі мешканці Сходу підтримують сепаратистів, розповідають наші бійці. Серед мешканців Новогродівки Донецької області, що за шістдесят кілометрів від передової, живуть наші земляки, повідомляє телеканал TV-4. 

Волонтери Штабу національного спротиву 13 грудня повернулися з чергової поїздки у зону АТО. Цього разу, як і завжди збаражани на чолі з керівником штабу Володимиром Голоднюком відвідували бійців, які захищають Україну на крайніх точках, так званих «нульових» позиціях, повідомляє газета "Народне слово".

Збаражани побували в тих місцях на передовій, куди ніколи не їздять паркетні генерали, і навіть всюдисущі тележурналісти там поодинокі гості, а самі бійці називають ці позиції коротко і змістовно «Жопа».

Третього грудня світ відзначатиме Міжнародний День людей з обмеженими можливостями, щоб привернути увагу до їх потреб. А як живеться їм щодня? Людям, для яких цей світ, буває, закінчується невеликим квадратом власного вікна? І наскільки ми, здорові, ті хто поруч, готові проявити хоч невелику частинку свого милосердя?

Про це  «Наш ДЕНЬ»  розмовляє з керівником Тернопільського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Іриною БАЗИЛЕВСЬКОЮ.

 

21 листопада згасла свічка життя активного учасника Революції Гідності, депутата Збаразької районної ради шостого скликання, жителя села Заруддя Юрія Галенди. Чоловіка збаражани називали символом Майдану, повідомляє "Народне слово"

 

Професія військового завжди була оповита ореолом романтичності, героїзму та пригод. Бути військовим було престижно колись і нині, адже хіба може бути для чоловіка шляхетніше заняття, ніж захищати Батьківщину. В цьому переконаний і співрозмовник

газети

"Народне слово"

, людина, яка не уявляє свого життя без армії, якою він марив ще з дитинства, − т.в.о. військового комісара Збаразького РВК майор Василь Бродзянський. Він родився у місті Дунаївці Хмельницької області й з дитинства плекав мрію в майбутньому поєднати свою долю із силовими структурами.

– Пам’ятаю, коли був маленьким хлопчиком, у мене перехоплювало подих щоразу, коли бачив людей у формі. Мені імпонувало у них усе – струнка постава, вишкіл, однострій, фізична виправка та сила, яка накладала на людину характерний відбиток, за яким з галасливого натовпу безпомилково можна було визначити військового, незалежно, теперішнього чи колишнього. – Військовий, на моє переконання, найшляхетніша професія для справжнього мужчини, в якій ти можеш проявити чоловічі чесноти − відвагу, доблесть і честь, − відзначає Василь Бродзянський.

 

Боєць «Правого сектору» Софія Дрозд з позивним «Золота» народилася у Львові, навчалася на кухаря-кондитера. Вона б і досі готувала смачні обіди для своєї родини, якби життя круто не змінило її долю. Коли почалася війна з російськими агресорами та їхніми найманцями, вона, як би це не звучало парадоксально, пішла воювати замість свого чоловіка. На її переконання, він виявився слабкодухим.

 

Цьогоріч минуло 150 років з дня народження відомого українського громадсько-політичного діяча, юриста, уродженця села Доброводи – Миколи Лагодинського. З цієї нагоди  відбулося урочисте відкриття і посвячення меморіальної дошки видатному земляку на фронтоні Доброводівського будинку культури. На дошці, яку виготовив скульптор, член Національної спілки письменників України Зиновій Кіпибіда викарбувано портрет і напис: «У селі Доброводи народився громадсько-суспільний діяч Микола Лагодинський».

17 вересня 1926 року в селі Зубрець, біля Бучача на Тернопіллі народилася людина, якій пізніше з Божої волі судилося відіграти важливу і, скажемо, унікальну роль в розбудові українського життя в Канаді. Його звати Петро Саварин. Правник за освітою, будитель українства за своїм покликанням, будівничий та активний учасник українських політичних та освітніх організацій, фундацій, проектів, ініціатив тощо.

Ідучи Мар’їнкою і розглядаючи наслідки нічних боїв, я не помітив, як вийшов на околицю міста. Підійшов до нашого блок-поста, хлопці пригостили мене чаєм. Хоча журналістів тут недолюблюють, для цих воїнів я вже свій, адже пройшов хрещення боєм.

 Поки пили чай, ділилися інформацією про нічні обстріли. Раптом хтось втрутився у розмову: «Журналісте, тут з нами твій земляк, хочеш покличу?» Через хвилину підійшов хлопець, обвішаний зброєю. Познайомилися. Його звати Дмитро Хлєбніков. Я запитав його: «Поговоримо?»  Він ствердно кивнув. А далі, навіть не цікавлячись, про що буде розмова, почав розказувати.

 

Господь нагородив мене своєю ласкою – бути сучасницею знаменитої Іванни Блажкевич і 9 жовтня 2016 року у мої 86 літ взяти участь у святкуванні 130-річчя від дня її народження в селі Денисів Козівського району.

Після Служби Божої в місцевій церкві відбулась урочиста частина. Присутніх привітав директор Денисівського краєзнавчого музею й одночасно організатор свята Богдан Савак. Бездоганно вела програму директор Козівського районного будинку культури Світлана Андрушків. Чудово грав оркестр районного будинку культури, чергувались хорові пісні, талановито виконані кількома колективами, з виступами промовців. Діти декламували вірші «бабусі Іванни» і співали. Козівський дитячий зразковий театр показав виставу, перероблену письменницею з поеми Івана Франка «Лис Микита».