4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Культура
Культура

Культура (122)

Українська пісня звучатиме з радіоприймачів не лише у Тернополі, Львові чи Івано-Франківську. У вітчизняному ефірі кожна третя пісня буде українською.  

Верховна Рада проголосувала за закон, який встановлює 35-% квоти для пісень українською мовою в радіоефірі, повідомляє zaxid.net

Ефірний час радіостанцій має бути заповнений вітчизняним продуктом. При цьому, в перший рік після нововведення - чверть ефірного часу мають складати саме україномовні пісні. А вже за три роки цей показник має досягти 35 відсотків. Аби радіостанції не крутили українське лише вночі - депутати передбачили спеціальні обмеження. У найрейтинговіший час: зранку та ввечері українська пісня - обов’язкова.

Контролюватиме радіостанції Нацрада з питань телебачення та радіомовлення.

 

Володмиру Ячмінському - 80.

15 червня о 19.00 у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбудеться Ювілейний вечір народного артиста України Володимира Ячмінського з нагоди його 80-річчя.

У програмі: спогади, уривки з вистав, кіно, а також багато цікавинок та сюрпризів. Організатори запрошують усіх пошановувачів творчості відомого актора. 

20 червня Шумщина чекає гостей на мистецько-краєзнавчому фестивалі "Братина".

 З історії фестивалю:

2006 року, на відзначення 765-ї річниці героїчної оборони Данилова від війська Батия та з метою відродження традиції щорічних ярмарків, які проводились в урочищі Данилів град до 1939 року, відділом культури і туризму та відділом у справах молоді та спорту був започаткований мистецько-краєзнавчий фестиваль "Братина", йдеться на сторінці фестивалю у ФБ.

І 12 червня 2006 року в с.Стіжок відбувся перший такий фестиваль. Розпочався з святкового богослужіння у храмі Святої Трійці. Тут зібралося порівняно невелика кількість людей з ближніх сіл. Організовано виставку виробів народних майстрів (вишивка, вироби з бісеру, лози та ін.). Фольклорні колективи співали народні пісні. Любителі літературного слова мали змогу познайомитися з книгами краю та їх авторами. Саме тут відбувся перший регіональний конкурс сучасної пісні та співаної поезії «Гремислава».

Зараз фестиваль став міжобласним, сюди приїжджають тисячі людей з різних куточків України. Він перетворився на помітне явище культурного життя Волинського краю.

У польсько-українських застіллях часто наспівують пісню «Гей, соколи!» («Hej, sokoły»), використану в фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», бо її знають усі.

Та не усі знають, що пісня ця не народна - вона має автора - дуже цікаву і неординарну особистість.

Падура Тимко, польсько-український поет, композитор і торбаніст, помер 20 вересня 1871 року, повідомляє fakeoff.org. 

Томаш Падура (Tomasz Padurra, Тимко Падурра) побачив світ 21.12. 1801р. у містечку Іллінці теперішньої Київської області, у родині ходачкового шляхтича, який отримав від князя Сангушка у дожиттєве користування будинок і чимало доброго поля. Про себе Тимко писав: «родом рутенець, за національністю поляк», внук барського конфедерата, син учасника повстання Костюшка.

Початкову освіту здобув у рідному селі разом із однокашником Северином Гощинським. У гімназії Вінниці, він сидів на одній лаві з Северином Гощинським. Друзі розмовляли виключно українською мовою, захоплювалися історичними піснями та оповіданнями з життя козаків, слухали співи кобзарів і лірників про далеке минуле. Юнаки гарно співали рідних пісень. Коли вони познайомилися з творами Байрона та Оссіана, вирішили й собі вивчити історію України, Тимко запалився думкою написати віршами історію України. Пройдуть літа, зустрінуться друзі, Тимко тоді буде відомим українським поетом, а Северин - представником української школи в польській літературі.

У 1820 році Тимко продовжив навчання у Кременецькому ліцеї. Тиміш збирав пісні й народні легенди, «вслухався в стогін української ліри». У своїх поезіях, написаних переважно українською, прославляв давні козацькі звичаї, оспівував спільні битви поляків і українців з татарами. Перші пісні Падури «Козак» і «Лірник» (пізніше її поклав на музику Микола Лисенко) швидко розійшлися по Поділлю та Східній Галичині. Після 5-літнього навчання Тимко Падура переїхав до свого старшого брата в Житомир, де ретельно вивчав місцеві стародруки, архіви, документи митрополита.

Достатки шляхтича дозволили Падурі не йти на урядову службу, а зайнятися вивченням репертуару мандрівних кобзарів та грі на бандурі. Оселився Тимко на Волині у Саврані, у маєтку графа Вацлава Ржевуського. Рід графа багатий і знаний в Україні та Польщі. Пан Вацлав був великим диваком: багато подорожував країнами Близького Сходу, прийняв мусульманство і титул «золотобородий емір». У своєму маєтку в Саврані він зібрав музичний гурток, до якого увійшли Тимко Падура, поет Ян Комарницький, композитор-торбаніст Григорій (Ґреґор) Відорт. У 1825 році друзі відкрили тут школу кобзарів і лірників, яку очолив Тимко Падура. Цього ж року на пропозицію онука гетьмана Данила Апостола декабриста Муравйова - Апостола Тимко написав бойову козацьку пісню «Рухавка» (російською її переклав Кіндрат Рилєєв). Захоплені сміливими вчинками Кармелюка, який діяв тоді на Волині, Тимко Падура та князь Ян Комарницький написали вірш «За Сибіром сонце сходить» і подарували його Ржевуському. Цей вірш так припав графові до душі, що він поклав його на музику.

З часом друзі включилися у польський революційний рух. Тимко Падура, намагаючись підняти українських селян до повстання за Польщу, убрався бандуристом і вирушив у агітаційну подорож за Дністер та Кубань. Від села до села ходив Україною, співаючи про потреба шукати майбутнє під крилом білого орла. Відвідуючи усі козацькі січі, 1828 року він побував на Хортиці, співав нашим землякам свої пісні «Січовик», «Гей, я козак з України».

14 травня 1831 року загони графа Ржевуського було розбито російськими військами. Емір загинув, Тимко Падура був ув’язнений, рік катувався у тюрмі. Потім він жив безвиїзно у рідній Махнівці, займаючись творчістю для душі. До речі, свої україномовні твори Падура писав латинською транскрипцією. Пісні його були дуже популярними в той час; так пісню «Гей, соколи!» («Hej, sokoły») він у двох варіантах (українському та польському). Більшість творів він сам поклав на музику, деякі («Дума про Саву Чалого») покладені на музику торбаністом Григорієм Відортом. 1842 року Яблонський без дозволу автора видрукував у Львові збірку «Пісні Томаша Падури.»

У 40-х роках поет несподівано розбагатів, вигравши у варшавській лотереї десять тисяч і виїхав за кордон. Коли ж гроші закінчилися, він знову повернувся на Волинь. У маєтку Махнівці на Вінниччині 70-річний Тимко Падура й упокоївся.

Український варіант пісні: 

Польський варіант пісні:

Вироби з глини та бісеру, витинанки, вишиванки та картини можна буде купити 12 червня в Українському домі «Перемога» у Тернополі.

З 12.00 до 20.00  проходитиме Виставка - ярмарок виробів народних промислів від місцевих митців та аматорів.  Відвідувачі зможуть не тільки оглянути роботи митців, але й взяти участь у різноманітних майстер - класах. Також усі присутні зможуть скоштувати тістечка, пряники, цукерки.

Оргаізатори заходу Лілія Проць і Олена Дейнека.

У Тернополі пропонують демонтувати пам’ятник Пушкіну.

Петиція про демонтаж пам’ятника Пушкіну або його перенесення з центральної частини в інше місце станом на сьогодні 3 червня набрала необхідну кількість голосів. Петицію проти Пушкіна за неповних три місяці підписали 254 людини із 250 необхідних.

Тепер у міської ради є термін до 15 червня, щоб відреагувати на цю петицію, - повідомляє TV-4. Нагадаємо, 21 березня цього року на сайті міськради була зареєстрована петиція щодо пам’ятника Пушкіну.

Необхідність демонтажу чи перенесення пам’ятника автор петиції пояснював тим, що Пушкін не має жодного відношення до нашого краю та міста.

Серіал про заробітчанок з Галичини "Наші пані у Варшаві" покаже незабаром 1+1.

 “Дівчата зі Львова”- польська назва серіалу про життя українських заробітчанок у Варшаві вийшов в лідери польського телеринку. Телесеріал вийшов на екрани у вересні 2015 на каналі TVP1. Автори стрічки називають її трагічною комедією, яка “без прикрас та спотворень показує дійсність польського та українського суспільств”. У жовтні телесеріал мав глядацьку аудиторію у майже чотири мільйони глядачів, що становить приблизно десяту частину від усього населення Польщі, повідомляє TV-4.

Українці ж серіал сприйняли по-різному.

До нового сезону  "шевченківці" готують трагікомедію.   

ВЯЧЕСЛАВ ЖИЛА, режисер-постановник Тернопільського академічного драмтеатру:

Це проблемна буде вистава, дещо скандальна, це молодий львівський драматург Павло Ар'є "Слава героям". Це така щемлива, серйозна, проблемна п'єса, яка стосується нашого сьогодення. Її переслідує завжди скандал. І я гадаю, і наш глядач, хтось буде задоволений, хтось ні.  

 ХХІ століття. Україна. Госпіталь для ветеранів. Майже 70 років по Другій Світовій війні. В одній палаті двоє літніх хворих чоловіків - ветеран радянської армії та ветеран УПА. Саме про причини поділу на непримиренні табори, про відсутність діалогу та взаєморозуміння, про інертність мислення та ідеологічну зашореність йдеться у  трагікомедії "Слава героям" за п’єсою молодого українського драматурга Павла Ар’є. 

ВЯЧЕСЛАВ ЖИЛА, режисер-постановник Тернопільського академічного драмтеатру:

П'єса відверта дуже. Дуже болюча. Ну от. Ми будемо намагатися представити її на відкриття  фестивалю "Тернопільські театральні вечори."  

 

 .

 

Якщо вам раптом на голову звалилася кругленька сума грошей, то спокою не чекайте - усе тільки починається!

Пустотливою і легкою французькою комедією  вирішили завершити театральний сезон "шевченківці". Випадково валіза з неймовірною сумою грошей стає об'єктом мрій всіх без винятку відвідувачів квартири - і випадкових, і невипадкових. Ця ж валіза - джерело постійних неприємностей, які виникають в цьому будинку як за помахом чарівної палички. Ситуації, що виникають у виставі - одна безглуздіша за іншу. Нескінченні ховання, підміни, видавання одної людини за іншу, а потім і за третю і так далі. Швидка зміна абсурдних в своїй нелогічності ситуацій. Скажений темпоритм, моментальна зміна настроїв. Незвичайні пропоновані обставини диктують спектаклю особливу динамічність. Яскравий, веселий і стрімкий спектакль не дасть занудьгувати нікому, -  обіцяють постановники.

Режисер - В'ячеслав Жила

Прем'єра - 4, 5, 8, 9, 12, 26, червня та 3 липня.

Майже тригодинним конуертом відзначилила у Тернополі своє тридцятип’ятиріччя народна хорова капела і двадцятиріччя дитяча хорова школа ” Зоринка”.  

Дитяча Хорова Школа "Зоринка"- це те місце, в якому живуть наші наприємніші спогади, найрідніші вчителі, де ми знайшли найближчих друзів, це наша друга домівка. Саме тут ми творили чи творимо найпрекрасніше - музику. Але в цьому закладі навчають не лише цьому мистецтву - тут ми стаємо людьми, які дійсно варті поваги.

Доскоч Ізидор Олексійович і Доскоч (Свідун) Анжела Альфредівна - ті вчителі, без яких наше життя склалося б зовсім по-іншому. Ці люди вклали в серце кожного зоренятка найцінніше.

Для нас "Зоринка"- це не просто хорова школа. Як-то кажуть, "Зоринка"- це діагноз! - так пишуть учасники Зоринки про свою школу у соцмережах.

На сцені Тернопільского обласного академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка виступали учасники колективу, також хор батьків, випускників та запрошені гості з різних міст України і Польщі.

відео TV-4.