4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Культура
Культура

Культура (114)

Вже 7 липня в Тернополі стартує фестиваль "Файне Місто". Організатори кажуть, що очікують приїзд понад 8 тисяч людей з різних міст країни. 

До фестивальної території курсуватиме спеціальний автобус. Він возитиме усіх охочих від збаразького кільця (Тернопіль) до фестивальної території. Вартість проїзду - 3 грн (в одну сторону). Курсуватиме автобус з періодичністю 15-20 хвилин.

Графік роботи фестивального автобусу:

середа (6.07): 18.00 - 2.00

четвер (7.07): 8.00 - 2.00

п'ятниця (8.07): 8.00 - 2.00

субота (9.07): 8.00 - 2.00

неділя (10.07): 8.00 - 2.00

понеділок (11.07): 6.00 - 14.00

Нагадаємо, що фестиваль триватиме з 7 по 10 липня на території аеропорту. 

Не усі тернополяни знають, що сьогодні - ювілей у ювілірного українського шедевру - скіфської пекторалі.

у 1971 році розкопуючи курган Товста Могила, український археолог Борис Мозолевський знайшов Скіфську пектораль, повідомляє day.kyiv.ua 

Скіфська пектораль – нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е. вагою в 1150 грамів, 30, 6 см в діаметрі, виконана із золота 958 проби.

Вважається, що пектораль був виготовлена грецькими майстрами-ювелірами на замовлення знатних скіфів й датується IV ст. до н. е.

Композиція пекторалі складається з трьох рівнів. Найнижчий — анімалістичні сцени за участю міфологічних та реалістичних звірів. Середній — флористичні мотиви. Верхній — сцени за участю скіфів та домашніх тварин. Є кілька версій-інтерпретацій зображуваних мотивів. За деякими — на пекторалі зображено побутові сцени із життя скіфів. За іншими — скіфська легенда про Золоте руно та двох братів, що вирушили на його пошуки.

Надзвичайне творіння відразу очолило список ювелірних шедеврів, виявлених за півтора століття досліджень курганів Україні, Кубані та інших регіонів скіфської культури.

Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

 

Ніч кіно чекає на тернополян з 25 на 26 червня. Міжнародний кінофестиваль “Відкрита Ніч ­ Дубль 19” відбудеться у Тернопільському Бункермузі. 

«Відкрита ніч» – міжнародний фестиваль українського кіно, що покликаний відкривати нові українські імена у галузі кінематографу та телевізійного виробництва. Унікальність фестивалю ще у тому, що покази фільмів відбуватимуться одночасно у 52 містах України та за кордоном.

Цього року на фестиваль було подано 116 фільмів українського виробництва. Загалом до конкурсної програми потрапило 19 фільмів, а до позаконкурсної 12. За головний приз будуть змагатися ігрові, документальні та анімаційні фільми.

Кращі роботи відбиратиме журі, до складу якого традиційно входять знані фахівці у сфері кіно, а цього року – ще й українські політики. 

Цьогорічним нововведенням стане SMS­голосування, за допомогою якого буде визначено приз глядацьких симпатій. Таким чином, кожен глядач України матиме змогу проголосувати за улюблений фільм.

В 2016 році фестиваль пройде за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Початок фестивалю: 25 червня о 21.00.

Кількість місць обмежена. Реєстрація для глядачів: 

http://bit.ly/opennightfest2016

"БРАТИНА" запрошує. Міжобласний мистецько-краєзнавчий фестиваль  відбудеться у мальовничому куточку  Волині - Шумщині.

Фестиваль проходить на історичному місці, біля підніжжя  Данилової гори, на вершині якої знаходилось літописне місто Данилів, а зараз стоїть мурована церква Святої Трійці, пам’ятка архітектури XVI ст., неподалік села Стіжок Шумського району, серед мальовничих Кременецьких гір, покритих зеленими лісами.

Фестиваль проходитиме 3 дні:

Перший день (неділя 19 червня 2016 року) – відбувся конкурс виконавців сучасної української пісні та співаної поезії "Гремислава";

Другий день (понеділок 20 червня 2016 року) фестиваль фольклору та ремесел "Братина"  

Третій день (вівторок 21 червня 2016 року)  краєзнавча  конференція  "Археологічні дослідження  літописного міста  Данилова".

Організатори запрошують усіх охочих на фестиваль. Деталі на сайті Пульс Кременця.

Тернополяни відзначають одне з найбільших християнських свят - Трійцю. Того дня ідуть до церкви і освячують зілля.

А чого не варто робити на землі та вдома

Як і будь-яке інше православне свято, Трійця забороняє працювати, хіба що в хаті, і то лише за потребою. Приміром, дозволяється тільки готувати їжу на святковий стіл і годувати та поїти домашніх тварин і худобу (ну а як без цього бідним звіряткам?) А ось займатися прибиранням, рукоділлям, стригтися суворо заборонено. Оскільки в цей день земля - «іменинниця», то косити траву або орати поле не можна. Можна тільки прикрашати будинок травами та гілками, принесеними напередодні й освяченими в церкві. Причому рослини не можна прибирати всі три дні свята, повідомляє Рідна країна.

Суть Трійці така, щоб заборони ніхто не обходив. На цей випадок люди припасли цілий арсенал повір'їв. Наприклад, у тих, хто оре, худоба впаде. У тих, хто сіє, град поб'є посіви. У тих, хто пряде вовну, вівці заблукають. Той, хто на Трійцю будує огорожу і в'є мотузки, сам зігнеться в дугу. 

Чого не можна робити на природі

Традиції на свято Трійці строго забороняють купатися в річці або озері - наші предки ще з дохристиянських часів вірили, що в цей час русалки намагаються потягти людину до себе на дно. Купатися можна навіть вдома. У минулому три святкові дні наші предки намагалися близько не підходити до води, навіть щоб просто вмитися.

Православна Трійця - заборона ходити в ліс, адже там на селян чатували мавки та лешиї, які заманювали вглиб і лоскотали до смерті. Але дівчата все одно бігали туди, щоб поворожити на судженого.

Чого не можна робити вірянам

На Трійцю ніколи не гуляли весіль, а сватання, навпаки, заохочували - це вважалося доброю прикметою, спільне життя буде довгим і щасливим.

Ну і найголовніше, і цьому повинна сприяти не тільки православна Трійця, а й будь-який інший день - не тримайте в собі негативні думки, не бажайте нікому поганого, пробачте рідним і друзям всі образи, переступіть їх і залиште в минулому, не сваріться з близькими. Адже в цей день наші пращури відпочивали і молилися - знаходили спокій морально і фізично.

Минає 130-та річниця від дня народження Іванни Блажкевич, видатної української письменниці, громадсько-культурного діяча, члена Національної спілки письменників України, педагога, етнографа. 

Біографічна довідка: 

Іванна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 р. у с. Денисів, нині Козівського району. Письменниця, педагог, публіцист, етнограф, фольклорист, громадська діячка. Закінчила школу в Тернополі.     Учителювала в селах Суботів і Залуква на Івано-Франківщині. У 1941-43 рр. - директор сільськогосподарської школи. В період польської окупації (1919-39) зазнала переслідувань властей. Займалася культурно-освітньою роботою, керувала жіночим гуртком, була референтом "Союзу українок" на Тернопільщині. Депутат Народних Зборів Західної України (1939). Публікувала свої твори від 1908. Співпрацювала з часописами "Жіноча доля" (1925-39, Коломия), "Жіночий голос" (1931-39, Львів) та ін.

Ініціатор створення Денисівського краєзнавчого музею. На тексти поезій І. Блажкевич писали музику А. Кос-Анатольський, В. Подуфалий та ін.

Померла 11 березня 1977 р. у с. Денисів. Тут створено музей-садибу І. Блажкевич, на її території встановлено пам'ятник письменниці (1988, скульптор І. Мулярчук). У 1993 р. в м. Тернопіль заснована премія ім. І. Блажкевич.

Видані книги:

"Святий Миколай у 1920 році" (1920), "Тарас у дяка" (1923), "Діло в честь Тараса", "Вертеп" (обидві - 1924), "Мила книжечка" (1928), "В мамин день" (1931), "Івась-характерник". Сценічна картина з дитячих літ Івана Франка в 3-х діях" (1936), "Оповідання" (1937), "Подоляночка" (1958), "Прилетів лелека" (1971), "Чи є в світі що світліше" (1977), "Ластівочка" (1986), "У дитячому садочку", "Драматичні твори для дітей" (обидві - 1993).

Аби належно вшанувати пам'ять, популяризувати життєвий та творчий шлях Іванни Блажкевич, утворено організаційний комітет та затверджено план заходів:

У жовтні у с. Денисів Козівського району заплановано провести урочисту академію, присвячену 130-річчю від дня народження Іванни Блажкевич, повідомляє сайт Тернопільської ОДА.

У бібліотеках та музеях області -  книжково-ілюстративні, фотодокументальні виставки, інші культурно-просвітні заходи. У загальноосвітніх школах області - виставки дитячих малюнків до творів письменниці та провести виховні години на тему «Патріотизм Іванни Блажкевич». 

У Державному архіві  Тернопільської області заплановано організувати виставку архівних матеріалів.  Також у планах - здійснити видання творів для дітей Іванни Блажкевич.

Згідно з розпорядженням, управлінню освіти і науки облдержадміністрації доручено порушити клопотання перед Тернопільською міською радою щодо назви однієї з вулиць м. Тернопіль іменем Іванни Блажкевич.

Українська пісня звучатиме з радіоприймачів не лише у Тернополі, Львові чи Івано-Франківську. У вітчизняному ефірі кожна третя пісня буде українською.  

Верховна Рада проголосувала за закон, який встановлює 35-% квоти для пісень українською мовою в радіоефірі, повідомляє zaxid.net

Ефірний час радіостанцій має бути заповнений вітчизняним продуктом. При цьому, в перший рік після нововведення - чверть ефірного часу мають складати саме україномовні пісні. А вже за три роки цей показник має досягти 35 відсотків. Аби радіостанції не крутили українське лише вночі - депутати передбачили спеціальні обмеження. У найрейтинговіший час: зранку та ввечері українська пісня - обов’язкова.

Контролюватиме радіостанції Нацрада з питань телебачення та радіомовлення.

 

Володмиру Ячмінському - 80.

15 червня о 19.00 у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбудеться Ювілейний вечір народного артиста України Володимира Ячмінського з нагоди його 80-річчя.

У програмі: спогади, уривки з вистав, кіно, а також багато цікавинок та сюрпризів. Організатори запрошують усіх пошановувачів творчості відомого актора. 

20 червня Шумщина чекає гостей на мистецько-краєзнавчому фестивалі "Братина".

 З історії фестивалю:

2006 року, на відзначення 765-ї річниці героїчної оборони Данилова від війська Батия та з метою відродження традиції щорічних ярмарків, які проводились в урочищі Данилів град до 1939 року, відділом культури і туризму та відділом у справах молоді та спорту був започаткований мистецько-краєзнавчий фестиваль "Братина", йдеться на сторінці фестивалю у ФБ.

І 12 червня 2006 року в с.Стіжок відбувся перший такий фестиваль. Розпочався з святкового богослужіння у храмі Святої Трійці. Тут зібралося порівняно невелика кількість людей з ближніх сіл. Організовано виставку виробів народних майстрів (вишивка, вироби з бісеру, лози та ін.). Фольклорні колективи співали народні пісні. Любителі літературного слова мали змогу познайомитися з книгами краю та їх авторами. Саме тут відбувся перший регіональний конкурс сучасної пісні та співаної поезії «Гремислава».

Зараз фестиваль став міжобласним, сюди приїжджають тисячі людей з різних куточків України. Він перетворився на помітне явище культурного життя Волинського краю.

У польсько-українських застіллях часто наспівують пісню «Гей, соколи!» («Hej, sokoły»), використану в фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», бо її знають усі.

Та не усі знають, що пісня ця не народна - вона має автора - дуже цікаву і неординарну особистість.

Падура Тимко, польсько-український поет, композитор і торбаніст, помер 20 вересня 1871 року, повідомляє fakeoff.org. 

Томаш Падура (Tomasz Padurra, Тимко Падурра) побачив світ 21.12. 1801р. у містечку Іллінці теперішньої Київської області, у родині ходачкового шляхтича, який отримав від князя Сангушка у дожиттєве користування будинок і чимало доброго поля. Про себе Тимко писав: «родом рутенець, за національністю поляк», внук барського конфедерата, син учасника повстання Костюшка.

Початкову освіту здобув у рідному селі разом із однокашником Северином Гощинським. У гімназії Вінниці, він сидів на одній лаві з Северином Гощинським. Друзі розмовляли виключно українською мовою, захоплювалися історичними піснями та оповіданнями з життя козаків, слухали співи кобзарів і лірників про далеке минуле. Юнаки гарно співали рідних пісень. Коли вони познайомилися з творами Байрона та Оссіана, вирішили й собі вивчити історію України, Тимко запалився думкою написати віршами історію України. Пройдуть літа, зустрінуться друзі, Тимко тоді буде відомим українським поетом, а Северин - представником української школи в польській літературі.

У 1820 році Тимко продовжив навчання у Кременецькому ліцеї. Тиміш збирав пісні й народні легенди, «вслухався в стогін української ліри». У своїх поезіях, написаних переважно українською, прославляв давні козацькі звичаї, оспівував спільні битви поляків і українців з татарами. Перші пісні Падури «Козак» і «Лірник» (пізніше її поклав на музику Микола Лисенко) швидко розійшлися по Поділлю та Східній Галичині. Після 5-літнього навчання Тимко Падура переїхав до свого старшого брата в Житомир, де ретельно вивчав місцеві стародруки, архіви, документи митрополита.

Достатки шляхтича дозволили Падурі не йти на урядову службу, а зайнятися вивченням репертуару мандрівних кобзарів та грі на бандурі. Оселився Тимко на Волині у Саврані, у маєтку графа Вацлава Ржевуського. Рід графа багатий і знаний в Україні та Польщі. Пан Вацлав був великим диваком: багато подорожував країнами Близького Сходу, прийняв мусульманство і титул «золотобородий емір». У своєму маєтку в Саврані він зібрав музичний гурток, до якого увійшли Тимко Падура, поет Ян Комарницький, композитор-торбаніст Григорій (Ґреґор) Відорт. У 1825 році друзі відкрили тут школу кобзарів і лірників, яку очолив Тимко Падура. Цього ж року на пропозицію онука гетьмана Данила Апостола декабриста Муравйова - Апостола Тимко написав бойову козацьку пісню «Рухавка» (російською її переклав Кіндрат Рилєєв). Захоплені сміливими вчинками Кармелюка, який діяв тоді на Волині, Тимко Падура та князь Ян Комарницький написали вірш «За Сибіром сонце сходить» і подарували його Ржевуському. Цей вірш так припав графові до душі, що він поклав його на музику.

З часом друзі включилися у польський революційний рух. Тимко Падура, намагаючись підняти українських селян до повстання за Польщу, убрався бандуристом і вирушив у агітаційну подорож за Дністер та Кубань. Від села до села ходив Україною, співаючи про потреба шукати майбутнє під крилом білого орла. Відвідуючи усі козацькі січі, 1828 року він побував на Хортиці, співав нашим землякам свої пісні «Січовик», «Гей, я козак з України».

14 травня 1831 року загони графа Ржевуського було розбито російськими військами. Емір загинув, Тимко Падура був ув’язнений, рік катувався у тюрмі. Потім він жив безвиїзно у рідній Махнівці, займаючись творчістю для душі. До речі, свої україномовні твори Падура писав латинською транскрипцією. Пісні його були дуже популярними в той час; так пісню «Гей, соколи!» («Hej, sokoły») він у двох варіантах (українському та польському). Більшість творів він сам поклав на музику, деякі («Дума про Саву Чалого») покладені на музику торбаністом Григорієм Відортом. 1842 року Яблонський без дозволу автора видрукував у Львові збірку «Пісні Томаша Падури.»

У 40-х роках поет несподівано розбагатів, вигравши у варшавській лотереї десять тисяч і виїхав за кордон. Коли ж гроші закінчилися, він знову повернувся на Волинь. У маєтку Махнівці на Вінниччині 70-річний Тимко Падура й упокоївся.

Український варіант пісні: 

Польський варіант пісні: