4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Культура
Культура

Культура (117)

Cвято замку в селі Токи Підволочиського району відбудеться у неділю, 21 серпня.

Розпочнеться воно о 15:00 годині. Мешканці готуються і гостинно запрошують усіх охочих.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Токі́вський за́мок (Ожиговецький замок) - пам'ятка архітектури місцевого значення, оборонна споруда у селі Токи Підволочиського району Тернопільської області. Розташований на вершині кам'яного пагорба, на острові (нині півострів), з усіх боків оточений широким ставом, утвореним на старому руслі річки Збруч.

Мури замку - неправильний трикутник із трьома вежами на кутах; одна - п'ятикутна, дві - півкруглі. Кожна вежа мала в нижній частині два ряди стрільниць, верхні частини займали каземати. Доступ до фортеці здійснювався через підйомний міст, який охороняла ще одна - надворітна вежа.

Збудований наприкінці XVI століття брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Спорудження замку, який мав стратегічне значення, згадується в історичних джерелах кінця XVI - початку XVII століття. Сама місцевість наче запрошувала побудувати над Збручем укріплення, яке б служило надійним захистом від ворогів. Щоб надати споруді могутності і неприступності, перед замком вибрали стільки землі і каменю, що води ставу підступили до самих кам'яних скель, використаних як фундамент. Башти замку з'єднувалися між собою оборонними мурами.

1631-1744 належав Вишневецьким, після смерті останнього представника роду - Чарнецьким і Матковським.

1648 Токівський замок захопило козацьке військо, 1675 - зруйнували турки.

Відбудовувався і утримувався у належному стані до кінця XVIII століття. З втратою оборонного значення 2 вежі й значну частину мурів поступово розібрали на господарські потреби. Східну башту до основи розібрали під час Першої світової війни (під час перебування російської армії проклали дорогу між Волочиськом і Підволочиськом), а західну вже в 1950-х роках. Нині збереглися руїни п'ятикутної вежі й частина фортечного муру. Збереглися перекази про підземний перехід до замку від Яхновецького лісу. Він був у висоту майже на повний зріст людини і на його стінах на певній відстані одна від одної розміщувались чаші, у які вставляли факели у вигляді теперішніх свічок для освітлення.

Ще й досі у різних місцях Ожиговець дають про себе знати ями, льохи, підземні ходи.

Інформація з uk.wikipedia.org 

 

У Тернополі в приміщенні Палацу кіно 27 серпня о 15.30 годині відбудеться відкриття меморіальної дошки відомому польському кінорежисеру Єжи Гофману.

Єжи Гофман ще й екранізував "Вогнем і мечем", "Пана Володийовського", "Знахар", "Прокажена", є автором документального фільму "Україна: становлення нації".

Ідею встановлення пам’ятної дошки Єжи Гофману висунули Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку, Польське культурно-освітнє товариство Тернопільської області.

Польський сценарист і режисер з родиною в часи війни прожив у Тернополі близько півтора року, тай взагалі, багато робить для України, тож тернополяни захотіли віддячити митцю таким чином.

Гіпсова модель дошки вже готова, а оригінал планують встановити на фасаді "Палацу Кіно".

 

Творче подружжя Чмиленків підготувало для тернополян мистецький подарунок.

Сприятлива для творчості атмосфера у тернопільській родині Чмиленків запанувала відразу, як тільки знайшовся вільний час. Для Оксани приводом стала декретна відпустка, а для Олександра – відставка у званні полковника цивільного захисту, яка дала можливість повернутися до улюбленого з дитинства заняття – малювання.

– Декрет – це дуже творчий період, час, коли народжуються ідеї, з'являється натхнення, – розповідає Оксана. – Вовна, як матеріал для їх втілення, уже давно мені була відома з мережі, подумала, то коли, як не зараз, спробувати. Дуже приваблювала техніка «вовняна акварель», а бажання малювати не відпускало з часів закінчення художньої школи.

Чоловік тимчасом поринув у художній розпис. Родина якраз переїхала у більшу квартиру. Там його першими полотнами були стіни. Так у дитячій з’явився Барон Мюнхаузен, що летить на кулі, а стіна у прихожій стала «вікном» у Венецію. Кожна техніка, окрім бажання, і хисту повинна бути підкріплена знаннями. Багато часу родина приділяла навчанню і саморозвитку.

– Першим моїм вчителем з живопису ще у студентські роки був однокурсник Вітя Сабат у тоді ще Львівському пожежно-технічному училищі. Я допомагав йому розписувати стіни лісовими пейзажами (деякі з них збереглися донині), – пригадує Олександр. – Тоді я вперше спробував працювати з олійними фарбами, мене це дуже захопило.

Служба «викрадала» натхнення, утім іноді підштовхували до творчості дні народження друзів. «В мене до тепер висить твоя картина!» — не раз можна почути при зустрічах. Після звільнення на живописі Олександр не зупинявся. Приваблювала до болю рідна з дитинства графіка, спробував і автомобільну аерографію. Удосконалювався, спілкувався з майстрами, професіоналами. Безперестанку відшліфовував навички. Серед замовлень зараз найбільше портретів, переважно графічних. Це і простий або сепійний олівець, вуглик, пастель. Ціна за таку роботу часом не перевищує 200 гривень.

– Це хороша альтернатива пам’ятним подарункам, – підсумовує Олександр, – особливо зараз, коли людей обмежують фінансові спроможності.

 

Що ж до Оксаниного вовняного захоплення, то лише на «акварелях» вона не зупинилася. Після спроби збити валяночки для тоді ще очікуваного синочка енергетика матеріалу все більше притягувала. І дедалі важче було змиритися з думкою, що з появою другої дитини хобі доведеться відкласти. Довелося. Та не надовго. З роботою по дому допомагав чоловік. Хобі Оксана намагалася присвятити бодай один день на тиждень. Частенько можна було побачити маму, яка годує дитя грудьми за переглядом майстер-класів.

– Скільки ж ідей тоді визрівало, – ділиться майстриня, – більшість так і залишилася невтіленими. На заміну їм прийшли інші проекти, з часом появилися перші замовлення.   

Так упродовж чотирьох років овечу вовну Оксана перетворює на міцне зносостійке взуття, тонкий невагомий одяг, оригінальні головні убори, цікаві аксесуари. Щоправда, окремі вироби потребують чоловікових рук.

– Якісні валянки жінці самостійно виготовити надзвичайно важко, особливо коли сама легша за мішок цукру, – з усмішкою додає Оксана, – тому Сашко не міг залишитися байдужим, долучився до справи.

 

Свою родинну майстерню пара називає «Палітра тепла» – два слова, що об'єднують Олександрове образотворче мистецтво і Оксанине  валяння. Їх вироби успішно розповсюджуються не лише по Україні, а й за її межами.

У серпні в подружжя річниця їхнього спільного життя, а в останні роки ще й творчої діяльності. Тож, бажаємо успіхів і довгих років у любові.  

За матеріалом tenews.te.ua  

Автор тексту і фото - Яніна Чайківська

28 серпня цього року на території парку «Національного відродження» відбудеться загальноміський огляд-конкурс букетів та квіткових композицій.

Цього року їх об'єднає тема «Стверджуючи українське». До участі запрошуються організації, установи, комунальні підприємства, заклади освіти, незалежно від форм власності і без обмеження кількості учасників, та окремі тернополяни.

Переможців обере спеціальна комісія за критеріям розкриття теми, художнє оформлення та цілісність композиції, оригінальність рішення та відтворення ідеї, творчий підхід до виконання, складність техніки, патріотична тематика.

Переможці огляду-конкурсу нагороджуються цінними призами, подарунками та подяками міського голови.

13-14 серпня у Чорткові відбувається фестиваль «Гольський FEST 2016».  

Захід проводиться з метою привернення уваги до історико-архітектурної спадщини краю та популяризації туристичного потенціалу регіону. Цього року його проводять вдруге.

 Хед-лайнер першого дня "ГольськийFEST 2016"!!!

Багато чого уже можна дізнатися із соцмереж:

«Тінь Сонця» - український фолк-метал-гурт із Києва, створений у 1999 році. Гурт брав участь у низці фестивалів, найбільші з яких - «Басовище» і «Захід».

Гурт заснували брати Сергій та Олексій Василюки. Офіційним днем створення є 13 червня 1999. Сергій пояснює це тим, що саме тоді було зіграно першу власну пісню - майже нікому не відому зараз композицію «Зимні». Назва гурту з'явилася після сонячного затемнення у серпні 1999. З приходом до гурту колишнього однокласника Сергія - Андрія Безреброго, розпочалась активна музична діяльність. Навесні 2001 було записано перші студійні роботи, а згодом - дебютний альбом Тіні Сонця - «Святість Віри» (2002).

Діє палаткове містечко!

Кажуть навіть, що в чергу люди ставали.

Сьогодні у Тернополі обирали директора комунальної установи "Тернопільська міська централізована бібліотечна система".

Ішла боротьба між двома кандидатами: завідувачем міської центральної дитячої бібліотеки Надією Швець та завідувачем бібліотеки №4 для дорослих Світланою Козелко.  Згідно з результатами таємного голосування із незначним відривом перемогу здобула Світлана Козелко. Їй упродовж наступних п'ять років і модернізовувати бібліотечну систему міста, повідомляє topnews.in.ua 

Комунальна установа книгозбірень нараховує 12 бібліотек: 7 - для дорослих, 5 - для дітей. В рік обслуговує понад 31500  читачів, книговидача становить - 60 6800 примірників, книжковий фонд нараховує більше 39 4100 екземплярів. При бібліотеках діють літературно-мистецькі вітальні, клуби за інтересами, гуртки, комп’ютерні та Інтернет-центри.

Світлана Козелко, котра за три роки зуміла розташовану в підвальному приміщенні бібліотеку на бульварі Данила Галицького перетворити в затишний етно-центр, де діють і творчі майстерні, і відбуваються виставки, і зустрічі та презентації з цікавими людьми, змінила Ніну Денисюк. 

У Киданцях на Збаражчині відбувся Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв “Киданецький піснецвіт” або “Пляцок-фест”.

До свята готувалися всім селом. Покликали поважних гостей, артистів з Одеси, Тернополя і самі добре підготувались, повідомляє TV-4.

Співали, танцювали, а гостей пляцками пригощали.

 

Фестиваль середньовічної культури «Ту Стань!» відбудеться у фортеці Тустань (с. Урич, Державний історико-культурний заповідник Тустань)

 

За три дні фестивалю відвідувачі зможуть відчути на собі побут та захопитися лицарськими звитягами України ІХ – ХІІІ століття, відвідати середьовічний університет та театр, побачити справжніх бойових коней, потримати у руках середньовічну зброю та постріляти з лука, здійснити віртуальну прогулянку древньою Тустанню, потанцювати під драйвову етно-музику та взяти участь у нічному штурмі фортеці, повідомляє lviv-online.com 

Головною історичною темою одинадцятої «Ту Стані!» є Щит Європи - адже ще з ХІІІ століття Україна виступила щитом між Європою і Азією, захищаючи європейські держави від монголів. Могутні скелі Тустані перетворяться на середньовічний форпост, в якому будуть відтворюватися ці події. Так, наприклад, всі охочі матимуть змогу взяти участь у реконструкції побуту часів короля Данила Галицького, який виступив проти ординців, зміцнив Галицько-Волинську державу й намагався відновити незалежну Русь.

Протягом фестивалю працюватимуть чотири тематичні сцени-галявини, кожна з яких стане острівцем середньовічного життя. Цьго року «Ту Стань!» з новим розмахом прагне перести своїх гостей у часі до духовної та культурно насиченої української історії на території древнього фортифікаційного містечка з мальовничими скелями.

Уявити велич Тустанської фортеці цьогоріч допоможе Водяна стіна на якій буде проектуватися 3-D зображення могутнього середньовічного укріплення. Хай-тек сцена візуально відтворить фортецю різних періодів, органічно поєднуючи минуле з сучасним.

Ремісники, надаючи колориту, продаватимуть середньовічний крам та будуть частувати всіх охочих справжніми середньовічними стравами. А кожен охочий зможе відчути середньовічний дух, одягнувши для лицарських поєдинків обладунки та зброю. Лицарі слова візьмуть участь у змаганнях під час поетичного турніру

Щоб доїхати на цьогорічну «Ту Стань!» можна забронювати місце у фестивальному автобусі, який регулярно курсуватиме між Львовом та місцем проведення фестивалю.

Фестивальні автобуси: 067-939-86-77

Інфоцентр: 067-282-00-62

Люблін - це польське місто молодих і активних людей. Тут навчається і розвиває свої захоплення більше 70 тисяч студентів, зокрема понад 5 тисячі студентів із-за кордону, більшість з яких - українці.

Саме вони об'єднались у Незалежну мистецьку платформу TransDramaticum і вперше у Тернополі презентували Люблін і перформативне читання п'єси "На початку і наприкінці часів" українського драматурга, художника-концептуаліста Павла Ар'є.

Розповідають: Люблін постійно розширює свою культурну програму: завдяки фестивалям, спектаклям, концертам, виставкам, зустрічам, круглим столам та іншим заходам протягом усього року в Любліні вирує художньо-мистецьке життя.

П'єса присвячена Чорнобильській катастрофі, порушує не тільки екологічні проблеми, а й репрезентує прогнилу корупційну систему держави, неповагу до людини. Акція відбувається в тридцятикілометровій зоні відчуження, де залишились люди, які не покинули дому. Центральним персонажем є стара Баба Пріся, котра знає різні поліські легенди, спілкується з русалками і сомами, є носієм культурної пам'яті. Зона відчуження стає своєрідною метафорою, яка показує екзистенційну алієнацію, біль і прірву українського суспільства.

У драмі є дві часові площини - сучасність та ретроспекція минулого, коли після вибуху на ЧАЕС відбувалася евакуація мешканців. Баба Пріся залишилася у своєму домі, натомість її доньку Славу з чоловіком і малим сином Вовочкою переселили в Крим. Щоб спакувати речі, вони мали всього 15 хвилин. На півострові ця родина зустрілася з дискримінацією та власною чужістю, місцеві їх не сприйняли, батько почав пити, їхня родина розпалася, після чого Слава з Вовчиком повернулись до бабці. 

Зв’язок із зовнішнім світом існує завдяки радіо, а час від часу до них приходить міліціонер, який щоразу пропонує їм виїхати із зони відчуження. За правління Януковича у цих місцях, незважаючи на заборону, було популярним полювання, робили це політики, бізнесмени, юристи. Під час одного з таких полювань поранено було Вовчика. Його сплутали зі звіром. Через кілька днів хлопець помирає, оскільки родина не має грошей на лікування, лікарям було важко туди дістатись, а народна медицина і замовляння бабці Прісі не допомогли.

Чорнобильська катастрофа набирає не лише екологічного виміру, але також стає політичною, гуманітарною та духовною трагедією для всього українського суспільства. 

У Тернополі артистам аплодували стоячи, потім ще довго тривало обговорення.

Незалежна мистецька платформа TransDramaticum з м. Люблін (Польща) вперше у Тернополі презентуватиме перформативне читання п'єси "На початку і наприкінці часів" українського драматурга, художника-концептуаліста Павла Ар'є.

П'єса присвячена Чорнобильській катастрофі, порушує не тільки екологічні проблеми, а й репрезентує прогнилу корупційну систему держави, неповагу до людини. Акція відбувається в тридцятикілометровій зоні відчуження, де залишились люди, які не покинули дому. Центральним персонажем є стара Баба Пріся, котра знає різні поліські легенди, спілкується з русалками і сомами, є носієм культурної пам'яті. Зона відчуження стає своєрідною метафорою, яка показує екзистенційну алієнацію, біль і прірву українського суспільства, повідомляє на своїй сторінці у ФБ ведуча Радіо-ЛЮБЛІН тернополянка Мар'яна Кріль.

У драмі є дві часові площини - сучасність та ретроспекція минулого, коли після вибуху на ЧАЕС відбувалася евакуація мешканців. Баба Пріся залишилася у своєму домі, натомість її доньку Славу з чоловіком і малим сином Вовочкою переселили в Крим. Щоб спакувати речі, вони мали всього 15 хвилин. На півострові ця родина зустрілася з дискримінацією та власною чужістю, місцеві їх не сприйняли, батько почав пити, їхня родина розпалася, після чого Слава з Вовчиком повернулись до бабці. 

Зв’язок із зовнішнім світом існує завдяки радіо, а час від часу до них приходить міліціонер, який щоразу пропонує їм виїхати із зони відчуження. За правління Януковича у цих місцях, незважаючи на заборону, було популярним полювання, робили це політики, бізнесмени, юристи. Під час одного з таких полювань поранено було Вовчика. Його сплутали зі звіром. Через кілька днів хлопець помирає, оскільки родина не має грошей на лікування, лікарям було важко туди дістатись, а народна медицина і замовляння бабці Прісі не допомогли.

Чорнобильська катастрофа набирає не лише екологічного виміру, але також стає політичною, гуманітарною та духовною трагедією для всього українського суспільства. 

Захід відбудеться за фінансової підтримки міста Люблін, повідомляє TV-4.

Організатори запрошують у галерею "Бункермуз" 7 серпня о 19:00. 

Вхід вільний.

* Після вистави відбудеться обговорення для охочих.