4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Історія
Історія

Історія (75)

 Рішення "Про заходи з відзначення Дня Героїв"  ухвалили депутати Тернопільської обласної ради

 Згідно з ним передбачено оголосити  23 травня в області Днем Героїв, а також доручити облдержадміністрації розробити комплекс відповідних заходів, рекомендувати базовим радам упорядкувати могили, пам'ятники, меморіальні комплекси, пам'ятні знаки, споруджені на честь учасників боротьби за незалежність України, а також забезпечити широке висвітлення  святкових тематичних заходів у ЗМІ.

Про це повідомляє прес-служба облдради.

Ініціатива оголошення у краї 23 травня Днем Героїв належить членам фракції ВО "Свобода".

До речі, у  1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.Воно є символом величі духу українських вояків-борців за волю України та незборимості Української Нації.

Чому саме травень було  обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:

З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський;

25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра;

23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця.

У роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі.

Українські герої – це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав: руських дружин великого князя Святослава і короля Данила козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського Української Галицької Армії Мирона Тарнавського Січових стрільців Дмитра Вітовського Армії Української Народної" Республіки Симона Петлюри Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери Української Повстанської Армії членів визвольного руху шестидесятників активістів Небесної сотні та воїнів АТО.

 

У відкритий доступ в Електронний архів визвольного руху avr.org.ua виклали колекцію документів про польсько-український конфлікт часів Другої світової війни та після неї.

Колекція документів складається з матеріалів ОУН та УПА 1942-1947 років, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху, повідомляє Історична правда.

У документах можна віднайти інформацію про суспільні настрої, окупаційну адміністрацію, діяльність українського, польського та радянського підпілля. Описане суспільно-політичне тло, на якому розростався конфлікт і починалася війна.

Безпосередньо про перебіг військових дій розповідають як звіти відділів УПА з Холмщини, Волині, Галичини, так і територіальних ланок ОУН. Ці дані доповнюють інструкції та накази, що регламентували ті чи інші дії визвольного руху, звернення, відозви та комунікати, які подавали офіційні роз’яснення для населення.

Корисним для дослідників джерелом є відтворені підпільниками списки жертв та записи свідчень уцілілих очевидців, - зазначив історик Володимир В'ятрович. - Надзвичайно цікавим є також комплекс протоколів показів жертв і свідків так званої "Грубешівської революції" весни 1944 року, який по гарячих слідах відтворює деталі нападів польських формувань на українські села Холмщини.

За словами В'ятровича, звіти також подають інформацію про антипольські акції, проведені як українськими повстанцями, так і цивільними селянами.

Зараз ми бачимо дуже багато дискусій довкола цієї проблеми, часто надто далеких від історії, - зазначив керівник проекту "Електронний архів українського визвольного руху" Андрій Когут. - Упевнені, що публікація первісних джерел сприятиме наповненню професійного діалогу важливим фактажем. Загалом представлено 380 документів з архіву Центру досліджень визвольного руху, а також електронні копії документів Галузевого державного архіву СБУ та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Документи можна переглянути за посиланням 

За словами Когута, з польського боку наразі бракує таких проектів: "До прикладу, цього року запущено інтернет-портал zbrodniawolynska.pl, на якому можна знайти свідчення, записані в останні роки, статті науковців. Натомість там немає документів із того часу, особливо матеріалів польського підпілля"

.Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 552 документів.

Друга Світова війна повинна була стати для нас та для багатьох уроком на віки.

Назавжди ми мали засвоїти, що маючи сильнішого сусіда, котрий спить і бачить твою землю, історію, ресурси - своїми, не можна ні на мить втрачати пильність, не варто вірити й довіряти тому, хто страждає манією величі, інакше можеш втратити усе. Не засвоїли або просто забули, адже рани найсильніше болять тоді, коли кровоточать, рубці ж нагадують про себе лише, коли дивишся у дзеркало. 

Історія повторюється. І нині внуки та правнуки тих, котрі на пожовклих світлинах крокують стежками війни, дивляться в очі смерті, захищаючи рідну землю від загарбника. Як і в ті часи, багато хто з політиків і дипломаnів запевняє, що не варто сваритись, необхідно перечекати, поговорити, уникнути економічних втрат... Нічого не вийде, бо звір, який чує велику здобич не задовольниться крихтами.  

8 травня - День примирення. Дуже глибоке слово "мир". Напевне, ще два роки тому ми не могли оцінити його так, як оцінюють його нині ветерани, оцінюють учасники Четвертої російсько-української війни, оцінюють ті, котрі пройшли гарячі точки. 

Але чи може бути примирення з антилюдською ідеологією; з тими, які разом з фашистами розпочинали війну? Чи може бути примирення з тими, які ще буквально п'ять роки тому тут, на святому місці, вчиняли провокації; які адміністративними способами звозили сюди комуністів із сусідніх областей і спільно провокували до суспільних протиріч? Такого примирення не може бути. 

Примирення можливе тільки між бійцями - людьми, які просто виконують накази, що іноді дійсно є злочинними, антигуманними. Бійцями, які там, в окопах на передовій, відчувають одне і те ж. 

Примирення не може бути з політикою проти людськості, з дипломатією "компроміс за будь-який рахунок". Такого примирення не може бути. Ніколи!

У ці дні ми всі згадуємо полеглих, ми молитимемось спільно за їхні душі. Але, напевне, головна наша молитва буде за те, щоб людство та кожен з нас зробив висновок. Бо Друга світова війна почалась тому, що мільйони людей у всьому світі дозволили їй початись, дозволили маніпулювати собою і вирішувати за себе, не сказали вчасно "ні!".

Нині кожен з нас повинен включитися в роботу, зобов'язаний на своєму місці, на своїй позиції відстояти  національні пріоритети. Кожен з нас має зрозуміти, що несе відповідальність за будь-яке своє рішення, крок, слово. І коли він свідомо довіряє державу владі спекулянтів, то нехай не жаліється потім ні на тарифи, ні на ціни, нехай вчиться жити, як спекулянт. Якщо він свідомо прощає зраду і робить вигляд, що не впізнає у вівці перефарбованого біло-блакитного лиса, то нехай не жаліється на низьку зарплату, високі податки, повернення "90-х", утиски бізнесу... Якщо йому до вподоби бути обдуреним й вірити, що ось-ось настане обіцяне "життя по-новому", тоді годі говорити про більше, значить героїчна пам'ять стерлась, гени дали збій, раб ніколи не буде вільним...

Нині до влади прийшло багато істориків. І я хотів би, щоб Україну окупували історики, але правдиві, а не ті, що торгують істиною, вимінюють совість на політичні привілеї та міряються обіцянками. Саме через таких на сході країні нині й досі війна. Та війна, котру обіцяли завершити наступного ж дня після президентських виборів у 2014-му... 

І ніхто з чужинців нам не допоможе перемогти в ній. Бо нікому це особливо й не потрібно. Довкола багато тих, хто співчуває, радить, обіцяє, підбадьорює, наставляє, але це й усе. Жодного вчинку - тільки ...суха дипломатія. Одні - бояться, інші - не хочуть, третім - вигідно. А ми - сам на сам з ворогом. І тільки від нас залежить, чи знищимо його. Сили знайдуться, була б вища воля...

Леонід БИЦЮРА, свободівець.

Щорічний традиційний Парад вишиванок під гаслом "Марш величі духу", присвячений 73-й річниці дивізії СС "Галичина" (1-а Українська дивізія УНА), відбувся у Львові.

Як передає кореспондент УНІАН, участь в акції взяли понад 200 активістів громадських організацій, переважно молодь, які були одягнені у вишиванки, дехто у камуфляжну форму.

Захід проходив без партійної символіки. Попри те, що акція була анонсована як мовчазна хода, розпочалася вона з покладання квітів до пам’ятника Степану Бандері і скандування "Дивізія "Галичина» – герої України!", "Наша земля – наші герої!" після чого учасники з розгорнутим кількаметровим транспарантом з написом "Не згасне полум’я слави" на чолі колони, пройшли центром міста до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Попри анонсовані заяви про можливі провокації, акція відбулася без порушень громадського порядку.

14-а гренадерська дивізія Ваффен СС "Галичина" - підрозділ у складі німецьких військ, що існував у 1943-1945 роках і був укомплектований з українців. З 19 квітня 1945 року підрозділ отримав нову назву — 1-а Українська Дивізія УНА.

 відео з події телеканалу ZIK.

Висаджені дерева замість замість меморіальних пам’ятників. Так вшанували героїв АТО учасники кількох тернопільських організацій, небайдужі тернополяни, висадивши кілька зелених саджанців у парку Топільче. Дату обрали символічну – день заснування дивізії СС Галичина, йдеться у сюжеті TV-4

Сторінка 6 з 6