4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Історія
Історія

Історія (75)

Ірина Максимів про замордованих совітами Тернополян (1939-1941рр): "Cкоріш за все..на фото двір тернопільської тюрми в липні 1941 року. Німці дозволили людям розпізнавати. шукати родичів та знайомих, яких закатували під час попередньої радянської окупації міста 1939-41рр. Про ці страшні подій збереглося чимало спогадів старожилів.

Мій татко був у тих пивницях. Коли повернувся додому, то всі мешти були у крові. Пішов туди, бо надіявся знайти когось із знайомих. На початку липня 1941 року німці окупували Тернопіль і перше, що зробили..так це знайшли помордованих людей в тюрмі. Жінки не йшли, лише мужчини, пише Най все буде Тернопіль!. 

На вулиці князя Острозького зберігся один із давніх будинків, який нерозривно пов'язаний з минулим Тернополя. Це "заведеніє", як і досі називають його старожили міста, або "фундація князя Острозького". Історія фундації пов'язана з часом, коли власником Тернополя був Костянтин Костянтинович Острозький, який успадкував місто після одруження із Софією Тарновською. У вересні 1570 року він видав грамоту, в якій говорилося, що при церкві Різдва Христового "має бути теж шпиталь для бідних, на утримання якого князь записує поля, що тягнулись вздовж піль польського шпиталю аж до села Білої, і в другім місці — коло піль березовицьких по теребовлянський гостинець", пише "Най все буде Тернопіль!"


СЕРЕДНЯ ЦЕРКВА НА ВУЛИЦІ РУСЬКІЙ

Ця перша згадка про діяльність князя Острозького в Тернополі фактично є початком історії фундації. Завдяки цій грамоті у місті виникло братство, яке, крім церковних справ, займалося шкільництвом і опікунством над згаданим шпиталем, котрий знахо¬дився неподалік Середньої церкви.

У 1883 році шпитальний фонд був відокремлений від церкви і утворено фундацію під назвою "Заведеніє фундації Константина князя Острозького в Тернополі". 

Виникла потреба будівництва власного будинку для утримання хворих і перестарілих міщан. Будівництво притулку при тодішній вулиці Микулинецькій (тепер Острозького) очолив комітет, в який увійшли адвокат В. Лучаківський, купець В. Стахевич, судовий офіціял Я. Юськевич, міщани І. Решетуха, А. Сатурський, В. Чумак, М. Брикович, брати Кордуби, Т. Рудий. Активно сприяв будівництву також директор народної школи Т. Сеник. 

12 травня 1886 року до 360-річчя від дня народження кн. Острозького, урочисто відкрили "заведеніє ", яке стало найбільшою і найбагатшою добродійною українською інституцією. Цю гарну двоповерхову кам'яницю, збудовали у зручному місці з великим городом і садом. 

У ній була також домашня каплиця з різьбленим вівтарем Пречистої Діви. Тоді у фундації утримувалися 22 старці, яких доглядали сестри-служебниці Непорочної Діви Марії, спроваджені із Жужеля, що на Львівщині, священиком В. Громницьким. Сестри-служебниці жили у приміщенні фундації, вели господарство, кухню, а також утримували українську захоронку для дітей, яка містилася поруч.

 

Тернопіль у плині літ (2003) Л.Бойцун

Проект "Підземний Тернопіль" став темою зустрічі археологів та представників міської влади 16 лютого.

Пан Юрій про трупи бандерівців та стосунки тернополян із німцями (1939-50рр):

"Лавретній Берія казав, що частину українських тюремщиків треба передати "в помощь фронту". Звільнити, але пильнувати їх. А "політічєскіх всіх растрєлять!". А хто був "політічєский"? Десь шось слово сказав не так..не тямив шось... Студенти.. 

Я памнятаю як нас в школі готовили на парад на 1 травня по вулиці Коперніка. Я вже тоді розбирався..шо красива дівчинка чи ні. А на парад брали від п'ятої кляси. І десята кляса.. Дивлюся в куті цілуються..як я їм завідував!

Коперніка,1 перед війною виглядав так само як зараз, но ґратів не було. Після войни..в 1950-60рр. там був деревляний парканец і часовий войск НКВД ходив. Їх гарнізоН стояв на Новім світі коли промислівки (невно на вул.Нечая). Як здоровий хлоп..то можна було того часового з карабіном зняти. Згодом той паркан зняли і зробили "демократичний" вид, пише "Най все буде Тернопіль!"

 

Укотре перечитуючи інформацію Тернопільського управління СБУ про долю тернопільських десятикласників, заарештованих в 1941 р., не можу до кінця з'ясувати, як же все було насправді. І не тому, що інформація неповна, - навпаки, щоби встановити істину, працівники СБУ прояснили немало фактів. Важливі відомості до цієї справи додала також сестра колишнього рідношкільника, члена ОУН Григорія Філя п. Євгенія, пише "Най все буде Тернопіль!". 

На Старому ринку за порядком слідкував поліцай. Всі товари проходили перевірку, після чого були доступні для продажу. Старожили згадують, що люди не любили перекупок (сидух). В тому випадку, якщо виникало явне непорозуміння (неяскісний товар чи продавець вів себе некоректно) поліцай скроплював (псував) товар нафтою і розмова на тому завершувалася, пише "Най все буде Тернопіль!". 

Пан Станіслав Ковальчук про розписи у тернопільському дитячому кафе "Сніжинка" (1983):

 

Майно зруйнованого Парафіяльного костелу (тепер ЦУМ) тонким шаром розкидано по білому світі. Дещо лишилося у Тернополі, але це мізер. з усього, що там було, повідомляє "Най все буде Тернопіль!".

Пан Роман про систему освіти у довоєнному Тернополі:

"Мій дідусь (на фото сидить в капелюсі) помер в 1936 році, а народився в 1861 році. Його звали Дмитро Слободзінський. Він походив з копиченецького району тернопільської області. Ми з дідусем часто гуляли по Тернополю (1930-ті рр), але він не був балакучим, пише "Най все буде Тернопіль!".  

 

Я тоді мав гуляйногу, а до школи пішов у 6 років. А чому в TSL (товариство народних шкіл) опинився? А все тому, що через вік мене жодна школа не хотіла прийняти. Тоді починали вчитися з 7 років. В TSL, незалежно від віку, за оплату приймали на навчання. То була платна, абсолютно польська школа, але там вчилися й українці. Їх було дуже мало. Треба було платити 20 злотих, а на той час то було дорого. Не всі Тернополяни мали можливість. Мій батько (вчитель) таку можливість мав. 

 

Таким було тернопільське Підзамче в 1929 році. Старий замок без даху ше від Першої війни. А праворуч видніється Новий замок. Наприкінці першого десятиліття XIX століття поряд із колишньою твердинею з південного боку виросла нова велика кам'яна споруда, її стали називати Новим замком, а "старожил" став звично іменуватися Старим замком, пише "Най все буде Тернопіль!".