4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Історія
Історія

Історія (71)

 

Укотре перечитуючи інформацію Тернопільського управління СБУ про долю тернопільських десятикласників, заарештованих в 1941 р., не можу до кінця з'ясувати, як же все було насправді. І не тому, що інформація неповна, - навпаки, щоби встановити істину, працівники СБУ прояснили немало фактів. Важливі відомості до цієї справи додала також сестра колишнього рідношкільника, члена ОУН Григорія Філя п. Євгенія, пише "Най все буде Тернопіль!". 

На Старому ринку за порядком слідкував поліцай. Всі товари проходили перевірку, після чого були доступні для продажу. Старожили згадують, що люди не любили перекупок (сидух). В тому випадку, якщо виникало явне непорозуміння (неяскісний товар чи продавець вів себе некоректно) поліцай скроплював (псував) товар нафтою і розмова на тому завершувалася, пише "Най все буде Тернопіль!". 

Пан Станіслав Ковальчук про розписи у тернопільському дитячому кафе "Сніжинка" (1983):

 

Майно зруйнованого Парафіяльного костелу (тепер ЦУМ) тонким шаром розкидано по білому світі. Дещо лишилося у Тернополі, але це мізер. з усього, що там було, повідомляє "Най все буде Тернопіль!".

Пан Роман про систему освіти у довоєнному Тернополі:

"Мій дідусь (на фото сидить в капелюсі) помер в 1936 році, а народився в 1861 році. Його звали Дмитро Слободзінський. Він походив з копиченецького району тернопільської області. Ми з дідусем часто гуляли по Тернополю (1930-ті рр), але він не був балакучим, пише "Най все буде Тернопіль!".  

 

Я тоді мав гуляйногу, а до школи пішов у 6 років. А чому в TSL (товариство народних шкіл) опинився? А все тому, що через вік мене жодна школа не хотіла прийняти. Тоді починали вчитися з 7 років. В TSL, незалежно від віку, за оплату приймали на навчання. То була платна, абсолютно польська школа, але там вчилися й українці. Їх було дуже мало. Треба було платити 20 злотих, а на той час то було дорого. Не всі Тернополяни мали можливість. Мій батько (вчитель) таку можливість мав. 

 

Таким було тернопільське Підзамче в 1929 році. Старий замок без даху ше від Першої війни. А праворуч видніється Новий замок. Наприкінці першого десятиліття XIX століття поряд із колишньою твердинею з південного боку виросла нова велика кам'яна споруда, її стали називати Новим замком, а "старожил" став звично іменуватися Старим замком, пише "Най все буде Тернопіль!".

Пан Роман про те, як жилося на Галичині за бабці Австрії, пише Най все буде Тернопіль!:

Корінна тернополянка Ірина Максимів розповідає про те, як німці розстрілювали п'яних радянських солдатів в Тернополі (1944р), пише Най все буде Тернопіль

"Наш німецький знайомий Герхард (Gerhard) і його тато були антифашистами. В 1944 році він клявся мому татові, що не вистріляв жодного патрона в руского солдата. В будь якому випадку, як німецький солдат був зобов'язаний брати патрони, які згодом викидав. Так само робив і його товариш.

 

Хто жив по війні на вулиці Доли, той добре пам’ятає випадок, про який я оповім. Стояв там великий будинок. вірніше. його руїни. У підвалі люди робили такі-сякі перегородки, от тобі й квартира — без вікна, без електрики, без підлоги... Жило там сімей десять-дванадцять. Безногі каліки і молоді жінки, бабусі, чиї хати були зруйновані під час бомбардування Тернополя, пише Най все буде Тернопіль!

У найдальшому закутку, в самому кінці довгого і темного коридору «квартиру» займала пані Катерина. Було їй десь за шістдесят. Їздила час від часу на села, привозила звідтам сир, сметану, яйця і перепродувала це сусідам. Назбирувалось на якийсь буханець хліба, на хустину. А ще Катерина (так називали її і діти, і дорослі) вміла робити масло.

Значним, хоч і невивченим, є татарський слід в історії нашого міста. Ще з радянських часів нам нав'язували лишень негативний образ цього тюрксього народу. Насправді ж українці і татари також мирно жили у місті протягом віків, пише Най все буде Тернопіль!