4ebed7efffc0e4484ba2a62c9aa5f0c1.jpg
49cc71f707a57070b6e1ec9be66577e7.jpg
Історія
Історія

Історія (67)

Нерозвідана мережа старовинних підземель пролягає під центральною частиною Тернополя. Очевидці протягом усього ХХ ст. спускалися у ті багатометрові ходи, навіть просувалися ними на 20-250 м. Далі сміливці пройти не могли – наштовхувалися на завали грунту або ж через брак повітря гасли смолоскипи, пише "Най все буде Тернопіль!"

 

На початку XIX століття тодішній власник міста Франциск Коритовський перебудовує Старий замок в палац, знісши рештки фортифікаційних споруд, пише "Най все буде Тернопіль!".

Обводить його звичайним муром із тесаного каменю, а вхідну браму прикрашає двома пілонами на єгипетський манір, оздобивши їх гербами — своїм і дружини. Над гербами виднілися маски левів, а пілони вінчали кам'яні кулі.

Свого часу, корінний тернополянин п.Фарина заліз у колодязь (каналізаційний люк) біля театру і вийшов аж біля ставу. Йшов, практично, в повний ріст під сучасною вулицею Грушевського. Згодом біля банку (Грешевського,6) велися якісь ремонтні роботи і  вдалося переконатися, що колектор мав висоту 1,8м, пише "Най все буде Тернопіль".

 

Цілком випадково натрапив на відео запис із назвою "Ciekawe opowiadanie kresowiaczki i sybiraczki z Tarnopola". Тернопіль і його люди - то моя слабість! Одразу все зрозумів і взявся за переклад та опис. Подяка брату за допомогу, пише "Най все буде Тернопіль!". 

  

Тернопільська українська парохія належала до найбільших парохій Львівської Архидієцезії. Вона числила понад 12.000 вірних і мала в св'ойому посіданні 5 церков та обслуговувала кілька каплиць.

Парохіяльною церквою була стародавня церква Різдва Христо­вого, яку називано Середньою, бо находилась в середині міста. Інші Церкви: Воздвиження Чесного Хреста, або Надставна, стояла над ста­вом, Успіння Божої Матері, або Манастирська (при вул. Острозького), церква Серця Ісусового на передмісті Гаї Великі та церква в поблизь­кому селі — Янівка, були дочерними. З каплиць заслуговує на увагу каплиця в манастирі СС. Студиток в Гаях Великих, каплиці в шпиталі та тюрмі (не існує). В цих останніх відбувалися наші Богослужби на переміну з латинськими, що другу неділю, пише "Най все буде Тернопіль!". 

 

За часів тоталітарного режиму нищення культурної спадщини та історичної пам'яті тернополян (як і всього українського народу) було введене в ранг державної політики. Руйнувалися синагоги, костьоли і церкви, нищилися стрілецькі могили, перейменовувалися вулиці, парки і цілі райони міста, пише "Най все буде Тернопіль!"

Ірина Максимів про замордованих совітами Тернополян (1939-1941рр): "Cкоріш за все..на фото двір тернопільської тюрми в липні 1941 року. Німці дозволили людям розпізнавати. шукати родичів та знайомих, яких закатували під час попередньої радянської окупації міста 1939-41рр. Про ці страшні подій збереглося чимало спогадів старожилів.

Мій татко був у тих пивницях. Коли повернувся додому, то всі мешти були у крові. Пішов туди, бо надіявся знайти когось із знайомих. На початку липня 1941 року німці окупували Тернопіль і перше, що зробили..так це знайшли помордованих людей в тюрмі. Жінки не йшли, лише мужчини, пише Най все буде Тернопіль!. 

На вулиці князя Острозького зберігся один із давніх будинків, який нерозривно пов'язаний з минулим Тернополя. Це "заведеніє", як і досі називають його старожили міста, або "фундація князя Острозького". Історія фундації пов'язана з часом, коли власником Тернополя був Костянтин Костянтинович Острозький, який успадкував місто після одруження із Софією Тарновською. У вересні 1570 року він видав грамоту, в якій говорилося, що при церкві Різдва Христового "має бути теж шпиталь для бідних, на утримання якого князь записує поля, що тягнулись вздовж піль польського шпиталю аж до села Білої, і в другім місці — коло піль березовицьких по теребовлянський гостинець", пише "Най все буде Тернопіль!"


СЕРЕДНЯ ЦЕРКВА НА ВУЛИЦІ РУСЬКІЙ

Ця перша згадка про діяльність князя Острозького в Тернополі фактично є початком історії фундації. Завдяки цій грамоті у місті виникло братство, яке, крім церковних справ, займалося шкільництвом і опікунством над згаданим шпиталем, котрий знахо¬дився неподалік Середньої церкви.

У 1883 році шпитальний фонд був відокремлений від церкви і утворено фундацію під назвою "Заведеніє фундації Константина князя Острозького в Тернополі". 

Виникла потреба будівництва власного будинку для утримання хворих і перестарілих міщан. Будівництво притулку при тодішній вулиці Микулинецькій (тепер Острозького) очолив комітет, в який увійшли адвокат В. Лучаківський, купець В. Стахевич, судовий офіціял Я. Юськевич, міщани І. Решетуха, А. Сатурський, В. Чумак, М. Брикович, брати Кордуби, Т. Рудий. Активно сприяв будівництву також директор народної школи Т. Сеник. 

12 травня 1886 року до 360-річчя від дня народження кн. Острозького, урочисто відкрили "заведеніє ", яке стало найбільшою і найбагатшою добродійною українською інституцією. Цю гарну двоповерхову кам'яницю, збудовали у зручному місці з великим городом і садом. 

У ній була також домашня каплиця з різьбленим вівтарем Пречистої Діви. Тоді у фундації утримувалися 22 старці, яких доглядали сестри-служебниці Непорочної Діви Марії, спроваджені із Жужеля, що на Львівщині, священиком В. Громницьким. Сестри-служебниці жили у приміщенні фундації, вели господарство, кухню, а також утримували українську захоронку для дітей, яка містилася поруч.

 

Тернопіль у плині літ (2003) Л.Бойцун

Проект "Підземний Тернопіль" став темою зустрічі археологів та представників міської влади 16 лютого.

Пан Юрій про трупи бандерівців та стосунки тернополян із німцями (1939-50рр):

"Лавретній Берія казав, що частину українських тюремщиків треба передати "в помощь фронту". Звільнити, але пильнувати їх. А "політічєскіх всіх растрєлять!". А хто був "політічєский"? Десь шось слово сказав не так..не тямив шось... Студенти.. 

Я памнятаю як нас в школі готовили на парад на 1 травня по вулиці Коперніка. Я вже тоді розбирався..шо красива дівчинка чи ні. А на парад брали від п'ятої кляси. І десята кляса.. Дивлюся в куті цілуються..як я їм завідував!

Коперніка,1 перед війною виглядав так само як зараз, но ґратів не було. Після войни..в 1950-60рр. там був деревляний парканец і часовий войск НКВД ходив. Їх гарнізоН стояв на Новім світі коли промислівки (невно на вул.Нечая). Як здоровий хлоп..то можна було того часового з карабіном зняти. Згодом той паркан зняли і зробили "демократичний" вид, пише "Най все буде Тернопіль!"